— А те, що проженуть англійців так, як прогнали прусаків.
І Дантон знову підвівся.
Робесп'єр поклав свою холодну руку на гарячковий кантонів кулак.
— Дантоне, Шампань не була на боці прусаків, а Бретань на боці англійців. Взяти назад Верден, — то війна з чужинцями; взяти назад Вітре, — то війна громадянська.
І Робесп'єр з холодним і глибоким виразом мовив:
— Важлива ріжниця.
Він знов почав:
— Сядьте, Дантоне, й подивіться на карту, замісць того, щоб стукати по ній кулаком.
Але Дантона зовсім опанувала його думка.
— Оце здорово! — покликнув він, — бачити катастрофу на заході, коли вона на сході. Робесп'єре, я з вами згоджуюсь, що Англія встає на океані; але Еспанія встає на Піренеях, але Італія встає на Альпах, але Німеччина встає на Рейні. А великий російський ведмідь стоїть у глибині. Робесп'єре, небезпека кільцем навкруги, а ми в середині. Наоколо — коаліція, в середині — зрада. На полудні Серван розчиняє навстіж ворота до Франції еспанському королеві, на півночі Дюмур'є переходить на ворожий бік. Хоча він і завжди менше загрожував Голандії, ніж Парижеві; Нервінде затирає Жемапу й Вальмі. Філософ Рабо Сен-Етьеєн, зрадник, бо протестант, листується з двораком Монтеск'ю. Військо здесятковане. Ні в одному батальйоні нема більше, як чотириста душ; одважний полк є Де-Пон зійшов на півтори сотні; Памарський табор віддали; в Жіве лишається всього п'ятьсот мішків борошна; ми відступаємося на Ландау; Вурмзер натискає Клебера; Майнц упадає хоробро, Конде ганебно. Валансьєн теж. Однак, не дивлячись на це, Шансель, що боронить Валансьєн, і старий Феро, що боронить Конде, обидва герої; так само, як і Меньє, що боронить Майнц. Але
142
