я беруся за всі способи, а коли я боюся всього, я не зважаю ні на що. Моя думка, то левиця. Нема чого вживати половинних способів, нема чого соромитися в революції. Немезида не якась дурепа. Будьмо страшні й корисні. Хіба слон дивиться куди він ступає своєю лапою? Роздушімо ворога.
Робесп'єр відповів лагідно:
— З охотою.
І додав:
— Справа в тім, щоб знати, де ворог.
— Він зокола, і я його прогнав, — сказав Дантон.
— І він усередині, і я наглядаю за ним, — сказав Робесп'єр.
— І я його ще раз прожену, — провадив Дантон.
— Не проганяють ворога з середини.
— А що ж роблять?
— Його нищать.
— Згоджуюсь, — сказав і собі Дантон.
І казав далі:
— Я вам кажу, Робесп'єре, що він по-за Францією.
— Дантоне, я вам кажу, що він усередині.
— Робесп'єре, він на границі.
— Дантоне, він у Вандеї.
— Заспокойтеся, — промовив третій голос; — він усюди; і ви пропали.
То говорив Марат.
Робесп'єр глянув на Марата і спокійно мовив:
— Досить узагальнень. Я визначаю докладно. Ось факти.
— Педант! — гримнув Марат.
Робесп'єр поклав руку на папери на столі перед собою й провадив далі:
— Я прочитав вам депеші від Прієра де ля Марна. Я переказав вам відомості, що подав отой Желямбр. Дантоне, слухайте, війна з чужинцями, то ніщо; війна громадянська, то все. Війна з чужинцями, то дряпка на лікті; громадянська війна, то болячка, що їсть вам
139
