хто замісць розуму містить логіку. Він минув Конвент; він минув Комуну; він був з єпископства.
Громада, що звалася Єпископством, бо відбувала свої збори в залі старого єпископського палацу, була швидче збіговисько людей, ніж громада. Там бували так само, як у Комуні, ті споглядачі мовчазні й знаменні, що мали на собі, як сказав Ґара, «стільки пістолів, скільки й кешень». Єпископство було дивна мішанина, мішанина космополітична й паризька, одно одного зовсім не виключає, бо Париж — то місце, де б'ється серце народів. Там був великий плебейський білий жар. Проти Єпископства Конвент був холодний; а Комуна — лише тепла. Єпископство було таке революційне формування, як бувають вулканічні формування; Єпископство мало в собі все, невігластво, глупоту, чесність, героїзм, гнів і поліцію. Брауншвейґ мав там своїх агентів. Там були люди гідні Спарти й гідні каторги. Більшість були несамовиті й чесні. Жиронда устами Існара, тимчасового голови Конвенту, мовила страшне слово: — Стережіться, парижани. Не лишиться каменя на камені од вашого міста і колись шукатимуть того місця, де був Париж. Ці слова створили Єпископство. Люди, і то, як ми тільки що сказали, люди всіх націй вдчули потребу стиснутися навкруги Парижу. Сімурден приєднався до цього гурту.
Той гурт реагував проти реакціонерів. Він народився з тої громадської потреби насильства, небезпечного й таємничого боку революції. Сильне тою силою Єпископство відразу створило собі відповідне становище. Підчас хвилювань у Парижі Комуна стріляла з гармат, а Єпископство дзвонило на ґвалт.
Сімурден у своїй невблаганій простодушності вірив, що все справедливе, коли воно служить правді; а через те він міг панувати над крайніми партіями. Мошеники почували, що він чесна людина й були задоволені. Гріхам підхліблює, як над ними головує цнота. Це їм ніяково й приємно. Палуа, того архитекта, що експлоатував
130