Я оглянувся. І в цей мент відчув, що шестеро або семеро чорних обеззброїли мене.
Я бився з ними, як лев; вони мене звязали путами з кори дерева, не звертаючи уваги на кулі, що свистіли над ними.
Мій одчай зменшився тільки тоді трохи, коли я почув крики нашої перемоги хвилиною пізніше; я небаром побачив, як негри й мулати дерлися на найстрімкіші вершини, волаючи помочи. Мої вартові так само робили, як їхні товариші; найміцніший з них узяв мене і, перекинувши мене через плече, поніс до лісу, надзвичайно легко перескакуючи з каменя на камінь, як дика сарна. Світло полум'я перестало йому світити небаром; слабесенького сяйва місяця було для нього досить; він тільки йшов через це не так швидко.
Попроходивши наскрізь гущавини якихсь кущів і перейшовши потоки, ми прибули в високо розташовану долину, зовсім дику на вигляд. Це місце було невідоме мені. Воно лежало посеред вивищень, що носять у Сан-Домінґо характеристичне назвище „повторних гір“. Це була велика, зелена саванна, оточена голими скелями, з купами сосон по ній, гваякових дерев і капустяних пальм. Різкий холод, що царює сливе завжди в цій
