тут. Чи, може, ви сами хочете репрезенту¬ вати всю колонію?
Це сперечання двох депутатів, що являли собою характеристичний витвір і відбиток своїх зібрань, кінець - кінцем розгнівало губернатора.
— Панове, — звернувся він до них. — Куди вас заведе суперечка про всі ці провінційні, генеральні, колоніяльні та національні зібрання? Чи допоможете ви цим зборам, скликаючи ще десять инших?
— Прокляття! — кричав громовим голосом генерал, Рувре, стукаючи кулаком об стіл.
— Що то за балакуни! Я волів би краще перекрикувати двадцятьчотирифунтову гармату, ніж їх, оцих двох. Що нам до тих двох зібрань, що випереджають одно одне, як два ескадрони сердюків на приступі? Ну, що ж: тоді скличте обидва зібрання, добродію губернаторе, я з них зроблю два полки для наступу на чорних, і тоді ми побачимо, чи так активно вони стрілятимуть, як мелють язиками.
Після цього войовничого виступу він нахилився до свого сусіда (це був я) і сказав півголосом:
— Що зостається робити проміж огнів двох зібрань, що вважають свої права суверенними, губернаторові, настановленому королем Франції ? Тут усю справу псують
78