певних успіхів: Дондон, Тер’є-Руж і Уанамінтбург та плантації Лімба, сусідні з Акюлем, були вже в їхніх руках.
Я сквапно поспішив у дім губернатора, добродія Бланшланда. Там панувала розгубленість і якась мішанина в усім, не виключаючи й голови самого правителя. Я прохав у нього розпоряджень і негайних заходів до забезпечення спокою в Дкюлі, що вже був під безпосередньою загрозою, на мою думку. Біля губернатора були Рувре, генерал - ляйтенант, посідач великих маєтків на острові, добродій Тузар, підполковник Капського полку, кілька членів колоніального та провінційного зібрання і кілька впливових колоністів. В ту хвилю, як я увійшов на зборах точдились суперечки.
— Добродію губернаторе, казав один член провінційних зборів, — справа ясна — це невільники, а не „вільні“ мішаної раси роблять повстання, ми всі давно вже це передбачали.
— Ви це казали, а сами цьому не вірили, — зауважив член колоніяльного зібрання, що звалось „генеральним“. — Ви це запевняли, щоб посміятися з нас, але були такі далекі від думки про дійсне повстання чорних, що навіть інсценували сами з року 1789 подібний бунт на Капській горі, коли убито тільки одного французького волонтера, та й то, може, його ж товаришами...
72
