Хоча він увесь був у владі чорної меланхолії, як це всім здавалося, а проте його надзвичайна сила і спритність надавали йому, як робітникові на плантаціях, багато ціни. Він крутив, наприклад, швидше й довше за коня великі колеса норій, тоб-то артезійських колодязів свого роду. Не раз доводилось йому за один день зробити роботу десятьох своїх товаришів, щоб тільки врятувати їх від кари за втому або за ледачість. Треба сказати, що вони за це просто робили собі з нього бога; але поважання, з яким до нього ставилися, цілком несхоже на той страх, що з ним ставились до Абібри, мусило мати ще якісь инші причини. Це був свого роду культ.
І що особливо всіх дивувало — це що в той час, як він поводився з своїми товаришами на причуд м’яко й просто, з нашим командним складом він себе тримав дуже гордо й холодно. Що ж до наших, то якраз його всі змагалися особливо навантажити роботою. Проте його відповідь моєму дядькові на жорстокий вчинок викликала й тут мимохіть почутя певного поважання. Ніхто з білих не смів відтоді образити цього негра приниженням його людської гідности. Якщо його й присуджували до чого-небудь, то зараз же двадцять негрів являлося відбути кару замість нього; а він нерухомо дивився на екзекуцію
56
