Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/231

Ця сторінка вичитана

Він прийнявся ходити взад і вперед по майданчику, потираючи свої руки.

— А якщо мені не хочеться квапитись. Якщо я бажаю ще насолодитись твоїми муками. От бачиш, Біасу обіцяв мені дати частину здобичи по останньому нападі, що його вони робили. Коли я тебе побачив у таборі негрів, я випросив собі в нього тільки одну річ — щоб він мені віддав у повне розпорядження твоє життя. Він з охотою згодився на це; і тепер ти цілком залежиш від мене. О! як це тішить мене. Ти небаром попливеш уздовж цього потоку в цій прірві, будь спокійний; але я тобі спочатку повинен сказати, що, знайшовши захист, де твоя жінка схована, я наказав сьогодні Біасу запалити ввесь ліс, і це вже, мабуть, почалось. Отже, твою сем'ю винищено. Твій дядько вмер од заліза; ти вмреш від води, а твоя Марія — від огню.

— Проклятий, проклятий, — закричав я і зробив крок, щоб кинутись на нього.

Він звернувся до негрів.

— Ануте, звяжіть його, він прискорює свій слушний час.

Тоді негри почали мене мовчки звязувати віжками, принесеними з собою. Зненацька мені здалося, що я чую віддалене гавкання собаки, але я вважав це за ілюзію, викликану шумом водоспаду. Негри докінчили моє