йдуть зле. Букман був недавно вбитий у бою. Білі стратили життя двом тисячам негрів в окрузі Кюль-де-Сак. Колоністи де-далі, то все дужче фортифікують місцевість військовими постами. Ми з нашої вини втратили можливість узяти Кап. Довго ще в нас не буде такої нагоди. Із східнього боку головний шлях перерізає річка; білі на понтонах установили в ній батареї і на її берегах утворили два невеличкі табори. На півдні є велика дорога, що пересікає цю гірську країну з назвою „Верхи Капу“; білі її вкрили військом та артилерією. Позицію фортифіковано також коло землі знизу загорожею, що над нею працювали всі мешканці околиць, та ще й додано до цього рогачки. Отже Кап, захистив себе від нас. Нашу залогу, сховану в ущелинах Донт-Мулатра, теж спіткала невдача. До всіх цих бід долучається ще й сіямська пропасниця, що спустошує табор Жана-Франсуа. В наслідок цього великий адмірал Франції (Жан-Франсуа) гадає — і ми прилучаємось до його думки — скласти умову з губернатором Бланшландом та з колоніяльним зібранням. Ось лист, що ми його посилаємо до зборів що до цього. Слухай!
„Панове депутати!
Великі нещастя спіткали цю багату та важливу колонію. Ми ними були в ній оточені, і цього досить для нашого виправдання;
