далеко не досяг. Хоч він і не один рік уже боровся в лавах республіканців, а проте ніхто не знав про його пригоди. Одинока істота, крім Раска, що могла від нього добитися деяких ознак симпатії, старий добросердий сержант Таде, тільки й розповідав часом той чи инший випадок з його життя, бо товаришував із своїм начальником від початку військової служби останнього. Чути було, що д’Оверне пережив якісь нещастя в Америці, що, одружившися в Сан-Домініо, втратив і жінку, і цілу родину свою через ту різанину, що відбулася на початку революції в оцій чудовій колонії. В цю добу нашої історії нещастя такого роду траплялися так часто, що з приводу них до людей виробилось якесь загальне співчуття, і кожен співчував людині щиро, звичайно, в тій чи иншій мірі. Капітанові д’Оверне співчували не так через ті нещастя, що він переніс, як через його спосіб їх терпіти.
Дійсно, крізь зверхній індиферентизм просвічували в ньому болі внутрішньої рани, що не піддається лікуванню.
Як тільки розпочинався який-небудь бій, його чоло робилося цілком спокійне. Він себе виявляв у ньому надзвичайно відважним, так, мов би мав намір стати генералом, а після бою — надто скромним, наче претендував бути тільки простим рядовим салдатом.
24
