— Отже, — жваво повторив Біасу, — чи ти знаєш латину?
— Ла…тину?.. — перепитав наново остовпілий негр.
— Так, так, так — латину. Чи ти знаєш латинську мову, — казав далі хитро начальник. І, розгорнувши церковну хоругов з цитованою на ній псальмою „In exitu Israël de Aegypto“, він додав: — Поясни нам, що саме визначають ці слова.
Негр закам'янів у найвищому задивуванні і вперто мовчав, мнучи на собі машинально кількома пальцями куточок свого запону, а сполохані очі його перебігали з хоругви на ватага і з ватага на хоругву.
— Ну, ти відповіси? — нетерпляче запитав Біасу.
Негр, почухавши голову, одкрив і закрив кілька разів свій рот і врешті вимовив, замішавшись:
— Я не розумію, що хоче сказати генерал.
Обличчя Біасу зненацька набрало виразу гніву й роздратовання.
— Як?! Нещасне сотворіння. крикнув він. — Ти хочеш бути офіцером, а тимчасом не знаєш латинської мови?
— Але, генерале наш… — промурмотів негр, напікши раків і тремтючи.
— Мовчать! — крикнув Біасу, що його гнів ніби все збільшувався. — Не знаю, кому
