Генералісимус розпечатав його дуже сквапно, прочитав поінформування, що були в пакеті, одного листа поклав собі в кешеню, а другого пожмакав у руках і скрикнув засмучено:
— Піддані короля. Ось що пише до Жана Біасу генералісимус завойованих країн генерал майор його католицької величности Жан-Франсуа, генерал-ляйтенант армії короля Еспанїї та Індії:
„Букман, голова ста двадцятьох негрів з Голубих Гір Ямайки, що їх визнав уже вільними головний управитель Бель-Комба, Букман пав у славній битві за свободу, в битві людськости проти деспотства та варварства. Цей великодушний ватажок був убитий у бою супроти білих розбійників — салдатів зрадника Тузара. Вороги одрізали йому голову й оголосили, що вони її виставлять на ешафоті серед головного майдану міста Капу — Помста“.
Сумна мовчанка пригноблення встановилася в армії по цій звістці. Але ворожбит знов вискочив і став на престолі на ввесь свій зріст і почав викрикувати, помахуючи своєю білою палицею та роблячи жести, що мали вигляд тріюмфу.
— Соломон, Зоробабель, Єлеазар Талеб, Кардан, Юда Бавтарихт, Аверной, Альберт-Великий, Боабдиль хіль Фінц, Альторніно —
