адьютантові, що зараз же вийшов з їхньої печери на кілька хвиль.
— Розкритий рот, — знов почав ворожбит, звертаючись до авдиторії зі звичайним для нього відтінком хитрощів і жартовливости, — безцільна поза, руки, що звисли, ліва рука, вивернена долонею до глядача без пояснення мети вивертання, показують прирожденну дурість, нікчемність, пустотливість, цікавість роззяви.
Біасу хихотів. Саме в цей момент адьютант вернувся, ведучи за собою негра, вкритого курявою й болотом, із ногами, роздряпаними в кров поміж кущами й колючками. Очевидно, він щойно скінчив нелегку путь. Це й був посланець, що про нього казав Ріго. В одній руці він тримав листа, у другій — розгорнутого пашпорта з печаттю, що емблемою мала горяще серце. Посередині стояло тавро з характеристичних літер М та Н, сполучених між собою, мабуть, для зазначення союзу між вільними мулатами та неграми-невільниками. Біля цих ініціялів я прочитав такий вислів: „Упередження знищено, залізний ціпок переломлено; хай живе король“. Це був пашпорт, виданий Жаном-Франсуа.
Посланець показав свого документа Біасу, а потім, уклонившись до самої землі, передав йому пакета.
