Поширення у вітчизняній історіографії кінця XX – початку XXI ст. тенденцій щодо об’єктивного та неупередженого переосмислення традиційної теорії економічного детермінізму (основоположної в історичній науці радянського періоду) має особливо важливе значення для вивчення соціального поступу Російської імперії. Відхід від спрощеного уявлення про революційні перетворення як основного рушія суспільно-політичних і економічних змін супроводжується концептуалізацією відповідних досліджень у рамках категоріального апарату «теорії модернізації». У цьому відношенні, вивчення нами такого питання як формування дворянства в Російській імперії, в першу чергу його лівобережної частини, ґрунтувалося на висвітленні раціональної складової означеного процесу. Зокрема, мова йде про необхідність з’ясування впливу таких факторів як: відповідність юридичним (а не звичаєвим) нормам, поступове формування громадянського суспільства та правової держави. Водночас, стримуючу роль на шляху до надмірної ідеалізації дворянських соціальних інститутів відіграла специфічна особливість – чітко виражений державний чинник, який став проявом асинхронного розвитку тогочасної суспільної структури. Відтак, базуючись на цьому, аналіз правового статусу лівобережного дворянства в системі законодавчого регулювання та його етносоціальної стратифікації передбачав, серед іншого, й комплексне відображення процесу формування вказаної привілейованої категорії населення Російської імперії.
У книзі фактологічний матеріал, який стосується безпосередньо лівобережного дворянства, органічно «переплетено» із загальноукраїнськими та імперськими сюжетними лініями, поєднано в одне юридичне поле. Це, на наш погляд, сприятиме формуванню цілісної картини, полегшуватиме здійсненню порівняльного аналізу та цілком відповідатиме принципу історизму, адже не буде суперечити тогочасній логіці існування єдиного державного об’єднання – Російської імперії, повсякчасної комунікації та нерозривного взаємозв’язку між різними регіональними групами дворянства.
