Цікаво, що проголошена маніфестом 1762 р. практика підвищення при відставці і бюрократична складність жорсткого обліку за послужним списком кожного дворянина стимулювала досить легке просування по чиновницькій кар'єрі, а в зв'язку з цим і поширення відповідних зловживань за правління Катерини II. У свою чергу, така ситуація зумовила посилення контролю за системою нагородження вищими чинами при першій відставці. 23 квітня 1795 р. видано указ, у якому йшлося про те, що імператриця особисто переглядає доповіді Сенату, де містяться списки представлених до підвищення у зв'язку з відстороненням від справ. Наприклад, найвищої уваги була удостоєна скромна персона колишнього голови Новгород-Сіверського верховного земського суду надвірного радника Петра Іваненка, якому при вторинній відставці вдалося отримати чин секундмайора. Чин за П. Іваненком, очевидно, залишився, однак усім установам, губернським і намісницьким правлінням наказано: на майбутнє отримувати відомості про службу, а також «порядно і вірно» складати списки тих, хто «з відставки… приймається до місця». Дворяни, котрі скористалися пільгами, зафіксованими в маніфесті 1762 р. і Жалуваній грамоті 1785 р., відтепер, при поверненні на службу, мали представляти «справжні звільнювальні укази, паспорти або атестати»[1].
Апогеєм законодавчого оформлення прав і привілеїв дворянства у Російській імперії часів Катерини II стало прийняття 21 квітня 1785 р. «Грамоти на права, вольності і переваги благородного російського дворянства» (відома як Жалувана грамота)[2].
- ↑ О подтверждении всем Присутственным местам, чтобы они от определяемых из отставки или из находящихся не у дел в службу, требовали подлинных увольнительных указов, паспортов или аттестатов (№ 17321) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXIII (1789–1796). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 688–689.
- ↑ Грамота на права, вольности и преимущества благородного Российского Дворянства (№ 16187) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXII (1784– 1788). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 344–358.
