Виходячи з цього, саме середні та нижчі офіцерські чини особливо наполегливо домагалися обмеження терміну обов’язкової служби, яке було, нарешті, запроваджене вищевказаним маніфестом від 31 грудня 1736 р. Іншим заходом на шляху звільнення дворянства, став маніфест 1762 р. До основного мотиву його прийняття (бажання дворянства та ліквідація умовної форми землеволодіння) стали і власне державницькі інтереси російського абсолютизму. Так, на початку 1760-х рр. значно мінімізувалася потреба самодержавства в збереженні загальної повинності панівного класу для укомплектування офіцерського складу армії та для поповнення бюрократичного апарату. Це зумовлене тим, що за десятиліття дії «Табеля про ранги» 1722 р., у результаті особистої вислуги позбавлених помість різночинців і зубожіння поміщиків, склався порівняно численний прошарок професійних чиновників. Радянський історик С. Троїцький зазначив, що «формування бюрократії було найважливішим чинником, який підготував «звільнення» правлячого класу від обов’язкового характеру державної служби»[1].
Насамкінець, слід визнати і те, що однією з причин звільнення дворянства від обов’язкової служби стало і послаблення самодержавної влади в період нетривалого царювання Петра III. Загальновідомо, що обділений політичними здібностями монарх прагнув уникнути можливого палацового перевороту і намагався будь-якими поступками отримати прихильність дворянства. Відтак, саме це, у поєднанні із наростаючою боротьбою партій та загостренням політичних інтриг, змусило вищу владу піти на компроміс з тогочасною елітою.
Отже, маніфест 1762 р. «Про дарування вольності і свободи всьому російському дворянству» виявився цілком закономірним наслідком складного переплетення економічних обставин, станових устремлінь і політичної кон’юнктури.
- ↑ Троицкий С.М. Русский абсолютизм и дворянство в XVIII в. Формирование бюрократии. – М.: Наука, 1974. – С. 365.
