домовились сформувати ополчення з поміщицьких селян – по одному від 25 чол. З огляду на те, що загальна чисельність приватновласницьких селян становила 330 286 осіб, то ополчення, відповідно, повинно складатися з 13 211 чол. Загальна ж кількість ополченців, враховуючи казенних, поміщицьких і удільних селян, міщан, однодворців становила 16 116 чол. Всього ж полтавським дворянством, як стверджував дослідник його історії І. Павловський, споряджено «7 піших полків, 4 кінних, шестисотенна команда для нестройової служби та батальйон для прислуги по госпіталях і артилерійська команда з 24 знаряддями різного калібру»[1]. Аналогічно вирішувалися питання обмундирування та озброєння, оплати для канцелярій і організаційних комісій (займалися формуванням ополчення).
Вагому допомогу полтавському ополченню надав і безпосередньо губернський предводитель Д. Трощинський, який мав багато особистих знайомств у колі вищих посадовців ще за часів Катерини II і Олександра I. У своєму донесенні про військо, організоване дворянством губернії, він написав: «За вершину щастя вважаю, що в похилих роках моїх, коли не маю сил підняти руки на захист царя і Вітчизни, я можу направити до ополчення … воїнів з очолюваного мною стану, полум’яніючих завзяттям, підставити стіною груди ворогові, що хизується, убити його або з трупів своїх спорудити на спотикання для нього оплот»[2].
У листі схожого змісту до М. Кутузова від 26 вересня 1812 р. він рішуче заявив: «Вважаю за потрібне повідомити Вашу Світлість, що Полтавської губернії земське ополчення,
- ↑ Павловский И.Ф. К истории полтавского дворянства 1802–1902 г. Очерки по архивным данным с рисунками. Издание полтавского дворянства. – Полтава. Электрическая типо-литография Торгового Дома И. Фришберг и С. Зорохович, 1907. – Вып I. – С. 182.
- ↑ Михайловский-Данилевский А.И. Описание Отечественной войны 1812 года: Часть II. – СПб.: Издательство: Тип. Штаба Отдельного Корпуса Внутренней Стражи, 1843. – С. 43.
