депутатського зібрання, опублікованого у «Працях Чернігівської губернської архівної комісії»: «Збір ратників, засобів і формування ополчення покладені на дворянський стан в особі губернського маршала (предводителя дворянства) Миколи Михайловича Стороженко. Отримавши маніфест, М.М. Стороженко негайно став закликати дворян до справи ополчення. Він розіслав відозви з приписами повітовим маршалам [предводителям]. Останні запросили з’явитися на збори всіх дворян, що значилися в повіті, і дворянські зібрання всіх повітів одностайно зійшлися на думці, що для того, щоб виконати волю монарха і виконати обов’язок до Батьківщини, необхідно створити ополчення, чого б це не коштувало»[1]. Основним же джерелом для його формування стало селянство (одна особа з 15 ревізьких душ), озброєння для якого мали надати власники маєтків. Крім того, сума зібраних дворянством коштів склала 226 645 руб. 27 коп. За деякими даними, загальна чисельність чернігівського ополчення досягла майже 24,5 тис. осіб[2]. Пізніше, у 1816 р., імператор Олександр I, проїжджаючи через Чернігів усно засвідчив губернському та повітовим предводителям подяку за пожертви, зроблені в ході війни з Наполеоном. 26 лютого 1820 р. він видав спеціальну «вдячну грамоту» за відмову від компенсації витрат[3].
Прояви неабиякого патріотичного підйому в 1812 р. спостерігали і серед дворян Полтавської губернії, які з ініціативи губернського предводителя відразу ж зібралися на нараду, де прийняли кілька принципових рішень. Перш за все, вони
- ↑ Материалы по истории формирования ополчения 1812 г. в Черниговской губернии // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Черниго, 1913. – Вып. 10. – С. 93.
- ↑ Державний архів Чернігівської області (ДАЧО), ф. 133, оп. 1, спр. 188, арк. 396–397.
- ↑ Маркович А.М. Историческая и статистическая записка о дворянской сословии и дворянских имуществах Черниговской губернии. – Чернигов: Типо-литография губернского правления, 1894. – С. 22.
