Загалом же початок XX ст. означився піднесенням революційно-демократичного руху та прийняттям ряду нормативно-законодавчих актів, що лібералізували права населення. Водночас спостерігалось і деяке зменшення ролі губернських предводителів в адміністративно-управлінському житті кожного регіону Російської імперії. Така ситуація зумовлювалась наростаючою активізацією діяльності земств і все частішим апелюванням місцевого населення до представників політичних партій і депутатів Державної думи.
Аналіз персонального складу предводителів Полтавської губернії дозволяє стверджувати про аналогічність ситуації з Чернігівською губернією. Обидві адміністративно-територіальні одиниці до 1764 р. становили основу Гетьманщини і наприкінці XVIII ст. їхнє населення практично не різнилося за суспільно-політичним устроєм. У свою чергу, це зумовлювало не лише схожість у персональному складі, а й адміністративно-управлінській діяльності губернських предводителів. Більше того, звичними стали випадки, коли певна особа могла займати посади предводителів різного рівня (повітового чи губернського) спочатку на Чернігівщині, а потім Полтавщині і навпаки. Як виглядав персональний склад предводителів початку XX ст., зокрема Полтавської губернії, наведено у талиці 10.
Правда, для жителів означеної адміністративно-територіальної одиниці виявилось характерним більш пізніше запровадження виборних дворянських посад, порівняно із Чернігівською губернією. Так, після відкриття Полтавської губернії 9 березня 1802 р. були проведені і перші дворянські збори (влітку того ж року). Із загального списку губернських предводителів слід окремо сказати про В. Чарниша, який тричі займав цю посаду в різні періоди своєї діяльності (1802–1805, 1808–1811, 1817–1820 рр.). Цікаво, що його особистість після двох каденцій настільки стала авторитетною, що навіть отримавши на чергових виборах у січні 1818 р. при балотуванні
