Поряд з конкретними прикладами констатації загального розширення повноважень інституту предводителів, необхідно зазначити: нами виявлено лише один указ, який його дещо обмежував – звільняв попечителів від участі в засіданнях окружних правлінь шляхів сполучення (1845 р.). Щоправда, цим документом лише частково обмежувався загальний вплив дворянства на названі установи, оскільки замість предводителя до їхнього складу вони делегували спеціально обраних депутатів[1]. До того ж на практиці, різноманітні відомчі та губернські органи влади постійно зверталися до предводителів щодо обговорення того чи іншого проекту розвитку шляхів сполучення. Прикметно, що право делегування власних депутатів до складу окружних правлінь отримали й купці, що, на наш погляд, пояснюється їхнім зростаючим впливом у загальній структурі економіки Російської імперії середини ХІХ ст.
Насамкінець, варто звернути окрему увагу на тенденцію, яка розвивалася водночас із підвищенням значущості й авторитету дворянських корпоративних органів. Так, намагаючись тісніше пов’язати привілейований стан з державною службою, уряд разом з цим здійснював постійний контроль за ним з боку губернських і повітових властей. Відтак, у 1830–1840-х рр. дворянські корпоративні органи перетворилися на своєрідний придаток до місцевого бюрократичного апарату, а губернські предводителі дворянства – на помічників керівників губерній[2].
- ↑ О назначении для присутствования в Окружных Правлениях I и IV округов Путей Сообщения особых депутатов по выбору дворянства и купечества (№ 18758) // ПСЗРИ. – Собр. 2-е. – Т. XX (1845). – Ч. І. – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1846. – С. 236.
- ↑ Циганенко Л.Ф. Предводителі дворянства Бессарабської губернії та їх роль у системі управління краєм (перша половина ХІХ ст.) // Інтелігенція і влада: Громадсько-політичний науковий збірник. – 2008. – Вип. 14. – С. 65.
