– обов’язкової присутності у повітовому суді при розмежуванні земель відновлених губерній (1801 р.)[1];
– участі у вирішенні суперечок між поміщиками та їх селянами (1803 р.);
вирішення інфраструктурних проблем (наприклад, покращенні шляхів сполучення);
– обов’язків, пов’язаних із виконанням земських повинностей (1805 р.);
– залучення населення до щеплення вакциною від віспи у рамках роботи у спеціальних комітетах (1811 р.)[2].
Так, одним із показників розширення повноважень губернських предводителів стало запровадження їхнього обов’язку брати участь у процесі звільнення селян з кріпацтва за взаємною згодою з поміщиком. Відповідно до указу 20 лютого 1803 р., вказані особи виступали посередниками між землевласниками та міністром внутрішніх справ при подачі відповідних документів, а також у випадку суперечливої ситуації (зобов’язувались з’ясовувати обставини конфлікту та стежити за дотриманням сторонами букви закону)[3].
Указом Олександра I від 2 травня 1805 р. про земські повинності від предводителів вимагалось брати участь при визначенні розміру земських повинностей (разом з губерна-
- ↑ О восстановлении пяти Губерний и подчинении пограничных Губерний Военным Губернаторам (№ 20004) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. ХХVІ (1800–1801). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 775–779.
- ↑ О распространении прививания коровьей оспы в Губерниях (№ 24622) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXXI (1810–1811). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 640–645.
- ↑ Об отпуске помещиком крестьян своих на волю по заключении условий на обоюдном согласии основанных (№ 20620) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXVII (1802–1803). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 462–463.
