Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/102

Наведені дані засвідчують значне відсоткове переважання дворян (по відношенню до їх загальної кількості) в Полтавському та Кременчуцькому повітах, де мешкало 19,6% та 11,7% відповідно. При цьому в Полтаві, як губернському центрі, проживало 15,6% від загальної кількості дворян губернії. Загалом, міста, з їх відносно кращими побутовими умовами проживання та політико-економічним значенням, традиційно концентрували в своєму середовищі представників тогочасної соціальної еліти.

Характерно, що найменша кількість дворян Полтавської губернії проживала в Костянтиноградському повіті, який пізніше став відомий як центр селянського руху (особливо активні виступи відносяться тут до 1902 та 1905 рр.). Відтак, у даному випадку варто брати до уваги, простежену ще дореволюційними дослідниками, пряму залежність питомої ваги поміщицького землеволодіння в певному регіоні (а відповідно і кількість дворян) від розмаху та динаміки аграрних хвилювань^[1].

Заслуговують на увагу також дані щодо розподілу дворян за мовним принципом (див. табл. 5).

Таблиця 5

Розподіл дворянства Полтавської губернії за мовним принципом (станом на 1897 р.)^[2]

Категорія дворян Рідна мова	Спадкові дворяни та їх сім'ї		Особисті дворяни та їх сім'ї
	чол.	жін.	чол.	жін.
Загалом по губернії: – великоросійська – малоросійська – польська	3 210 8 918 446	4 372 9 576 422	1 985 4 472 113	2 411 4 446 129

1. Дроздов И.Г. Судьбы дворянского землевладения в России и тенденции к его ликвидации. – Пг., 1917. – С. 14, 28–29.
2. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 р. / XXIII. Полтавская губерния. – СПб: Типография «Т-ва Художественной печати», 1904. – С. 286.