«волів» (gen. plur.) писатиме „нич“, „стил“, „волив“, або — ярижним правописом — „нычъ“, „стылъ“, „волывъ“. Це я з досвіду знаю, бо маю записи од сільських хлопців з отим ы, а через те не можу пристати на думку д. Грінченка, буцім одрізняти графічно звук і в слові „стіл“ од звука і в слові „тїло“ — це кабінетний делікатес. Ні, це практична, життєва потреба, — не менча потреба, ніж одрізняти графічно „ряд“ од „бур'ян“.
— Але ж єсть говори, де звук і в „стіл“ вимовляється однаковісінько із звуком і в слові „тїло“! — каже д. Грінченко: — Нащо ж мають собі сушити мозок тамошні бідні школярі отими правописними делікатесами?!
— Що робити! без того не перебудемося! такі говори повинні принести жертву для других говорів. Мозок дитини галицької, буковинської або поліщукової, яка вимовляє слова „ряд“ і „бур'ян“ однаковісінько (себто рйад“ і „бурйан“), не менче дорогоцінний, ніж мозок усякої инакшої вкраїнської дитини, але ж д. Грінченко (і я, грішний, разом із ним) вимагаємо, щоб літературний правопис одрізняв вимову „ряд“ (рьад) од вимови „бур'ян“ (бурйан) і щоб бідні галицькі, буковинські і поліські діти сушили свій мозок отими правописними делікатесами.
— Та те ї після зубних не може вважатися за научну графіку! — каже д. Грінченко. Звичайно, що не може. Але конвенціонально, умовно, ця графіка зовсім добра, а в усякім разі ані трохи не гірша од инакших антинаучних конвенціональностів, яких ми тримаємося, пишучи нашою азбукою. Вся грецька азбука, з бідою припасована (чи, як кажуть теслі, „придерта“) до староболгарської мови, а із староболгарської мови придерта до мішаної староруської, а із староруської — до нашої. Користуючись
