— 15 — „крутимось“. Кто пишетъ раздҍльно „крутимо ся“ тотъ долженъ писать раздҍльно и „крутимо сь“ а это есть полная ореографическая нелҍпость, ко- торой и галичане не допускаютъ“.² Що це „нелҍпость“, — почуває те й д. Гна- тюк і через те згоджується сь писати вкупі з гла- голом при окремому ся! Тепер я просив би роска- зати мені, яке правило я мушу дати дитині, щоб вона зрозуміла — через що „крутимо ся“ треба писати як два слова, а „крутимось“ — як одно? Д. Гнатюк хотів би зовсім обминути потребу в такому правилі і через те радить у лїтературній мові зо- всім не вживати скороченої форми сь, хиба що -з виїмком деяких і з гори означенних випадків, прим. при рагt. pгаes, як: сміючись, розлучаючись і т. д.» (151—152). Через віщо робиться виїмок тільки для ціх форм — незрозуміло. Взагалі ж свою неприхильність до сь д. Гнатюк мотивує тим, що „в Австро-Угорщині ні в однім народнім го- ворі ся не скорочуєть ся, а в яких говорах скорочуєть ся воно в російській Україні, про те не можемо нічого певного сказати задля недостачі відповідних жерел. В давній нашій літературі ся також не скорочувалося“ (151). З цим одначе не можно згодитися ані в од- ному пункті. Уже галичанин Огоновський у своїй відомій праці „Studien auf dem Gebiete der ruthenischen (Льв., 1880) зазначив в українській на- Sprache“ родній мові це скорочення ся на сь: в інфінтиві“ Ж4 322: їмперативі ) і в praesens „). Не раз показував
- ) Крнискій, Укранн. трамматика т. I, в. 1, стр. 238.
„ъ Indessen wird cьa hйufig zu cь gekürzt, zumal wenn die 9нfinitivform mehrsilbig ist, wie вu— купитись sich loskaufen. 146.
- ) Ausserdem wird es bei Verb. refl. gebraucht, falls сьa
Ih cь gekurzt wird: неcьiтеcь, берітесь u. s. т. 142. 2*) Стор. 140.
