Безма́ток, тка, м. = Бе́зматень.
Безме́жний, а, е. Безграничный, беспредельный. Желех.
Безме́жність, ності, ж. Безграничность, беспредельность. Желех.
Бе́змін, на, м. Безмен. Безмін да терези. К. ЧР. 71. Ум. Безмінчик. Ув. Безмінище, безміня́ка.
Бе́змір, ру, м. = Безмір'я. Желех.
Безмі́рний, а, е. Безмерный, неизмеримый, беспредельный. Стор. М. Пр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. I. 20. Безмірна далечінь. Ком. I. 51.
Безмі́рно, нар. Безмерно, неизмеримо, беспредельно.
Безмі́р'я, р'я, с. Неизмеримость, беспредельность, безграничность. Щог. В. 109. У блакитному безмір'ї сонце плине і палає. Щог. В. 40.
Безмі́сячний, а, е. Безлунный. Безмісячна ніч.
Безмли́в'я, в'я, с. Время безработицы на мельнице. Як безмлив'я хіба, тоді нишком од пана змелем людського. Черниг. Оце в нас безмлив'я: вітру немає. Пирят. у.
Безмо́вий, а, е. Немой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.
Безмо́вний, а, е. Немой, безмолвный; молчаливый. Воли… безмовні. К. Дз. 193. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. I. 294.
Безмо́вно, нар. Молча. Безмовно сиділи. МВ. III. 32.
Безмо́зкий, а, е. 1) Не имеющий мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг.: пьявка). Ном. № 98, стр. 293. 2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий. (Брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).
Бе́зна, ни, ж. Запущенное поле, дурное неудобное место. Ковел. у. Отсюда: забезнити поле — запустить ниву.
Безнаді́йний, а, е. Безнадежный. Безнадійна неволя. К. Кр. 31.
Безнаді́йність, ності, ж. Безнадежность.
Безнаді́йно, нар. Безнадежно. Ком. I. 54.
Безнаді́я, ді́ї, ж. = Безнадійність. Св. Л. 128. В очах безнадія світиться. Св. Л. 215.
Безнапа́сний, а, е. Не знающий горя, напасти, счастливый. Як то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині. МВ. II. 135.
Безнапа́сно, нар. Не зная горя, счастливо.
Безнаща́дний, а, е. Не имеющий потомства, беспотомный. См. Нащадок.
Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.
Безневи́нність, ності, ж. Невинность, неповинность, невиновность. Хто вже був у бувальцях, то зараз і зробив так, не вповаючи на безневинність свою. МВ. II. 191.
Безневи́нно, нар. Невинно, без вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й солі безневинно збавляв. АД. I. 187.
Безнемі́рний, а, е. Безмерный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Безнемі́рно, нар. Безмерно. Він безнемірно пив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Безно́гий, а, е. 1) Безногий, не имеющий одной или обеих ног. Чуб. V. 65. 2) О лошадях: слабый на ноги. Безногий кінь.
Безно́сий, а, е. Не имеющий носа, безносый. Де багато баб, там дитя безносе. Ном. № 6667.
Безно́сько, ка, м. Человек, не имеющий носа.
Безоборо́нний, а е. Беззащитный. К. МБ. XII. 266. Обороняв сиріт безоборонних. К. Іов. 61.
Безоборо́нність, ності, ж. Беззащитность. Желех.
Безодголо́сний, а, е. Беззвучный.
Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледве дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.
Безодмо́вний, а, е. Безответный.
Безодмо́вність, ності, ж. Безответность. Усе хлопчик приймав мовчки. Здається, що тая безодмовність дражнила хазяїна ще більш. МВ. III. 80.
Безодра́дісний, а, е. Безотрадный. Христя мовчала, слухаючи безодрадісне материне зітхання. Мир. Пов. I. 121.
Безо́кий, а, е. Безглазый. Безокая фортуна. Котл. Ен.
