Дідуга́, ги́, дідуга́н, на, м. Ув. от дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дедушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насек. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.
Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик, ка, м. Ум. от дідусь.
Дідусі́в, се́ва, ве. Дедушкин.
Діду́сь, діду́сьо, ся, м. = Дідунь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик. Мет. 472.
Діду́х, ха́, м. или діду́ха, хи, ж. 1) Солома, которую стелят в хатах накануне «рождества Христова». О. 1861. XI. Св. 60. Чуб. I. 44. III. 437. 2) Фитиль, напитанный остатками от перечистки воску. 3) Пробка из соломы. 4) Связка тростника или соломы, употребляемая для загорожи или обшивки стенок куреня и т. п. Чуб. VII. 379.
Ді́дчий, а, е. Чертов, чертовский. Гол. III. 343. I. 252. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433. Дідчая мати видала, щоб сова зайця імала. Ном. № 6889. Ді́дче ребро́. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. I. 140.
Ді́дько, ка, с. Чорт, дьявол, домовой. Грин. III. 385. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. К. ЧР. 164. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Козел. у. Ді́дька ма́ти. Не иметь ничего. В кишені дідька має. Рудч. Чп. 122.
Дієписа́ння, ня, с. = Дієпись.
Дієпи́сний, а, е. Исторический.
Дієпись, сі, ж. История. Закр.
Діє́та, ти, ж. Ландтаг, рейхстаг (в Венгрии). Гол. III. 261. Повідают люди, же дієта буде… Найяснійший краль наш рачил дозволити, жеби всі народи зишлися радити. Гол. III. 257.
Діж, жа, м. Кадка, имеющая нечетное число клепок. (Кадка с четным числом их называется діжею). Славяносерб. у. Купуючи діжку лічать тростки, кажучи на першу: «діж», на другу: «діжа», на третю знову: «діж» і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: «діжа», то купують, бо хліб добрий буде, а як «діж», то не купують. Славяносерб. у.
Діжа́, жі́, ж. 1) Квашня, кадка, в которой приготовляют тесто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлебы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка в земле, вырываемая среди других меньших при детской игре в місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. III. 314.
Діжда́ти, ся. См. Дожидати, ся.
Діжечка, ки, ж. Ум. от ді́жка.
Діжи́стий, а, е. Похожий на діжу.
Ді́жка, ки, ж. 1) Ум. от діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Ді́жечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжун.
Діжкови́й, а́, е́. Относящийся к кадке.
Діжкува́тий, а, е. Кадкообразный; толстый. То діжкуватий чоловік.
Ді́жма, ми, ж. Известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр.
Діжни́ця, ці, ж. Небольшая діжа́. О. 1862. V. Кух. 37.
Діжу́н, на́, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Діжчи́на, ни, ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина. Посл.
Дізнавати, наю́, єш, сов. в. дізна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Узнавать, разузнавать, проведывать. Коби моя матінка не дізнала; бо як моя матінка дізнає, то зараз мене за нелюба віддає. Чуб. V. 391. 2) Узнавать, изведывать, испытывать. Єв. Мр. V. 25. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8. См. Дознавати.
Дізнава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. дізна́тися, на́юся, єшся, гл. Узнавать, узнать. Грин. II. 117. А як ся дізнали, — пану дали знати. Гол. I. 62.
