Де́готь, гтю, м. = Діготь. В смолі потопає, в дегтю виринає. Чуб. III. 31.
Дегтя́р, ра́, м. = Дігтяр.
Деда́лі, нар. Чем далее. Дедалі, дедалі усе стихає, ні травка не колишеться, усе чогось жде великого, страшного. Кв. Вона (турецька цариця) не молодіє, не старіє, а дедалі зліє. Шевч.
Де-де, нар. Кой-где; то там, то сям. І блідний місяць на ту пору із хмари де-де виглядав. Шевч. 26. Утомилась завірюха, де-де позіхає. Шевч. 82.
Де́жма, ми, ж. Известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. (от молд. «дежма» — десятина). Браун. 46.
Деі́нде, нар. 1) Кой-где. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було. Кв. II. 38. 2) Куда-нибудь в другое место; где-нибудь. Іди, ринде, деінде: там тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Ном. № 10360. Іди ти, мати, деінде пробувати, хліба-солі спокійно вживати. ЗОЮР. I. 20. Давно се діялось… і не деінде, а у нашій таки землі. Грин. I. 287.
Деі́нше, нар. Где-нибудь в другом месте. Тепер і у Харкові не найдеш сього, і деінше не згадаєш. Сніп. 205.
Дей, меж. = Дій. Гай, гай! ой дей же його кату! Еол, насупившись, сказав. Котл. Ен. I. 8.
Де́йкати, каю, каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують НВолын. у. Дейкали, що в нас не буде сього мирового. НВолын. у. Щось люди дейкають, що війна буде. Сквир. у. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об'являють. Черниг. у.
Де́йкатися, каюся, каєшся, гл. Изводиться, пропадать. Оце у нас падіж був — скот усе дейкався, поки увесь передейкався. Киевск. у.
Де́йко, меж. Ну-ка, дай-ка. Г. Арт. (О. 1861. III. 94). Знай неборак ганя то в той, то в сей куток, то зазирне в курник, то дейко до свинок! Гул. Арт. (О 1861. III. 94). Ну, дейко до його швиденько! Гул. Арт. (О. 1861. III. 111).
Дейне́ка, ки, м. Словом дейнеки впервые назван пехотный полк, составленный в 1657 г. полтавским полковником М. Пушкарем из всякого сброда, плохо вооруженного. «Пушкарь… собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которій то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лет. I. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлесного, напавшего на ее дом с толпой вооруженных слуг, представила как corpus delicti оружие, отнятое у убитого П., она «презентовала» в суде «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрелял «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты, находим, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: след. dejneka = дубина, палка, а потому, в применении к козацким отрядам, слово дейнекидолжно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Заметка В. А.). Кулиш, беря это слово в том же значении полуразбойничьего военного сброда, употребляет его в поэме «Великі проводи», относящейся ко временам Богдана Хмельницкого, т. е. до составления помянутого полка. Чи то грачі, чи то галич, чи хижі дейнеки розпускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.
Дейне́цтво, ва, с. соб. от дейнека. Шкода хижому дейнецтву невод розкидати. К. Досв. 250.
Дейне́цький, а, е. Относящийся к дейнек'е. Зашуміли в лузі дуби кучеряві, загукали гадячани на дейнецькі лави. К. Досв. 202.
Де́кілька, нар. Несколько.
Декламува́ння, ня, с. Декламирование.
Декламува́ти, му́ю, му́єш, гл. Декламировать.
Деклара́ція, ції, ж. Объявление.
Де́коли, нар. Иногда, кое-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не щодня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи