ном оружии и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Могил. 117. Двері гримли серед хати. Федьк. I. 114. Із дванадцяти штук гармат грімали. АД. I. 217. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. Шевч. 574. Три дні грима́ли самопали. К. ЧР. 105. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — гримнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. МВ. II. III. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. Рудч. Ск. II. 131. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір гримає. МВ. I. 26. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Рудч. Ск. I. 23. Также с ударением на предпоследнем слоге. Келепом межи плечі грима́є. ЗОЮР. I. 18.
Гри́матися, маюся, маєшся, гл. Сердиться. Бог гримається. Ном. № 564.
Грима́ч, ча́, м. Ворчун. Желех. МВ. I. 137.
Гримі́й, мія, м. Гремящий (о Зевесе). Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс гримій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.
Гримки́й, а́, е́. 1) Звучный, громкий. Гримкії рушниці. ЗОЮР. I. 136. 2) Громко говорящий. Гримкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громом, грозный. Грімке літо. НВол. у.
Гримко, нар. Звучно.
Гримни́й, а́, е́. Грозный, громовой. Звертається до козаків понуро і з гримною мовою. Стор. МПр. 161.
Гримно, нар. О звуке: сильно, громко. Стукнув у віконечко гримно. Радом. у. Починай, Солохо, — ти ж громній співаєш. Сосн. у.
Гримнути. См. Гримати.
Гримота́ти, чу́, чеш, гл. и гримоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Грохотать, греметь. Мнж. 22. Коли це стукотить-гримотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. II. 66. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім гримотати. Мет. 452.
Гримотня́, ні́, ж. Грохот. Левч. 29.
Гриму́чий, а, е. Гремящий.
Гринджо́ли, джо́л, м. мн. 1) Маленькие сани. Пот. III. 99. Желех. 2) Простые сани, дровни. Чуб. V. 1138.
Гринджо́лята, лят, мн. Маленькие санки-дровни. Ном. № 10001. Впрягла в гринджолята павичку. Котл. Ен. I. 7.
Грип, па, м. Птица, гриф. На дереві грипенята, а грип, видно, полетів. Чуб. II. 327.
Гри́па, пи, об. Неповоротливый человек, неуклюжая толстая женщина. Черк. у. Чуб. VII. 575. Така грипа; як іде, то й земля гуде. Новомоск. у. Ув. Гри́пище. Новомоск. у.
Грипеня́, ня́ти, с. Птенец грифа. На дереві грипенята, а грип, видно, полетів. Чуб. II. 327.
Гри́пик, ка, м. Та часть скрипки, где привязаны струны, за подставкою. Новомоск. у.
Грис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий грис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки. 2) Молотый крупно овес с ячменем, посыпанный солью; служить для выкормки скота.
Грися́к, ка́, м. Род хлеба. Мужик та був дуже бідний, і в нього тільки може й було, що єден хліб-грисяк. Грин. I. 71.
Грица́рня, ні, ж. = Глицарня. Полт.
Гри́цик, ка, м. Род растения, стебли которого употребляются в пищу. Пішли дівчата по грицики на доли. Грин. I. 31.
Гри́цки, ків, м. мн. Раст. Circium canum. МВ. ЗЮЗО. I. 118.
Гри́ще, ща, с. Игрище, место для игры; праздничные забавы молодежи. Мил. 61. Вари, мати, вечеряти, я піду на грище: уже ж мені наскучило пребісяче днище. Грин. III. 647. На грищі співала. Греб. 398.
Гріб, гро́бу, м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. I. 157. Зробили домовину, по домовині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. I. 50. 2) Мн. Гро́би. Род игры, в которой одна пара играющих ловит две другие. Чуб. III. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би ? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробки́.
