Гре́бло́, ла́, с. 1) = Греблиця. Вх. Зн. 12. 2) Орудие на подобие грабель (вместо зубцов дощечка шириною в вершок), употребляемое для сгребания соли в лиманах. Черном.
Гре́бля, лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. Ум. Гре́белька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.
Гребляни́й, а́, е́. Плотинный. Гребляни́й млин. Водяная мельница с плотиной. Вас. 172.
Гребну́ти, бну́, не́ш, гл. Гребнуть. Такого багато сього году жаб: що гребнеш з землі картоплю, то й жаба. Харьк. у.
Гребня́, ні́, ж. Действие гребущего веслом, гребля. Така вже з тебе і гребня: сідай краще на правило.
Гребови́ця, ці, ж. 1) Сгребание сена, гребля. На гребовицю вийшло десять дівчат. 2) Время сгребания сена. Чуб. VII. 419. Це було саме в гребовицю.
Гребови́цький, а, е. Относящийся к гребовиц'е. Пісні гребовицькі. Грин. III. 127.
Гребти́, бу́, бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (веслом). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. I. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. II. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо вперед; спід човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстрого хода. Вас. 189. 2) Сгребать (о сене). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.
Гребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Гресть веслом. Богу молись, а до берега гребись. Ном. № 160. 2) Рыть, разгребать. В розкинутому сіні греблись кури. Левиц. I. 195. Квочки гребтимуться у грядках. Грин. I. 20.
Гре́бувати, бую, єш, гл. = Гребати.
Гре́бчик, ка, м. Ум. от гребець.
Грего́рний, а, е = Моторний. Вх. Зн. 13.
Греготі́ти, чу́, ти́ш, гл. О лебеде: кричать. Я (лебідь) раннім ранком, як займається світ і вода починає жевріти, голосно грегочу світу на добридень. О. 1862. VII. 48.
Гре́зен, на, м. Виноградная кисть, гроздь. Угор.
Грезе́т, ту, м. Парча, глазет. Глянь на себе: вся в перлах… грезеті, в оксамиті. Стор. II. 216.
Грезето́вий, а, е. Парчевый, глазетовый. Котл. Ен. Слов. 7. Взяла очіпок грезетовий. Котл. Ен. I. 12.
Гре́йцар, ра, м. Крейцер (монета). Старче божий, чим я тебе обдарю, коли я не маю, хіба два грейцари простих. Драг. 267.
Грек, ка, м. Грек. Ном. № 12326.
Греки́ня, ні, ж. Гречанка. Грек розказував про східні гареми, про афінських грекинь. Левиц. Пов. 13.
Гре́ний, а, е = Гряний.
Грену́ха, хи, ж. Песня, которую поют на троицкие святки. Желех.
Гре́ци нар. = Грече. Так собі греци розмовляли. Гн. I. 181.
Греци́ло, ла, с. Квасцы. Шух. I. 254. См. Галун.
Гре́ць, ця, м. 1) Музыкант, игрок. О. 1862. V. Кух. 34. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. 2) = Герець. Петро почав козацький грець. К. ЧР. 166. 3) Апоплексический удар, паралич, пострел. Грець тебе побивай. Посл. Щоб тебе грець попоносив на вилах. Грин. I. 246. Щоб його кінський грець узяв. Мнж. 165.
Гре́цький, а, е. 1) Греческий. Хто не пізнає самих таки греків в грецьких богах? Левиц. Світ. 5. Слово чужоземне, воно позичене з грецької мови. Ком. Р. II. 57. Гре́цький орі́х. Раст. Juglans regia. L. ЗЮЗО. I. 125. 2) Гречневый. Залізний ток, свиний перескок, а грецький посад (сковорода, сало і млинці). Ном., ст. 301, № 402.
Греча́ний, а, е. 1) Гречневый. Гречана каша сама себе хвалить. Ном. № 2563. Вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. I. 11. Наказа́в три мішки́ греча́ної во́вни. Пустяков, небылиц наговорил. 2) О меде: собранный пчелами с гречи. Давай, діду, меду!.. Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗЮЗР. I. 134. 3) О лошадиной масти: по белой шерсти коричневые пятнышки. Гречаний кінь.
Греча́ник, ка, м. 1) Род хлеба из гречневой муки. Чуб. VII. 445. Сим. 15. Невістки напекли гречаників. Рудч. Ск. II. 101. 2) В загадке: человек. Ном., ст. 294, № 122. 3) Название песни.
