Горо́дець, дця, м. Ум. от горо́д.
Городи́н, на, м. В песне то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная песней ради рифмы.
Горо́дина, ни, ж. Огородные овощи. Рудч. Ск. I. 131.
Городи́на, ни, ж. Плетень, забор, огорожа. Угор.
Городи́сько, ка, с. = Городище. Волынск. г.
Городи́ти, джу́, диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. I. 166. 2) Говорить вздор, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зиму. Говорит чепуху. Ком. Пр. № 780.
Городи́тися, джу́ся, дишся, гл. Огораживаться.
Городи́ще, ща, с. Древнее земляное укрепление, городище. Бур'януваті городища́. К. ХП. 130.
Городі́льник, ка, м. Делающий плетни. Левч. 135.
Горо́дник, ка, м. 1) Огородник. 2) Горо́дни́́к. Лопата для вскапывания огорода — деревянная и железная. Гн. I. 21, 22. Шух. I. 111. Части ее: деревянный фіст, иначе держівно́ (рукоять) и железная лопа́тка с лійкою, в которую вставлено держівно; а если лопата деревянная, то ее оковывают железным постоло́м. Шух. I. 164.
Горо́дній, я, є. 1) Огородный. Благородний, як кабан городній. Ном. № 953. Польова картопля краща, ніж городня. НВолын. у. Гарне, як мак городній. Ном. № 8446. 2) Горо́дня річ. Домашнее дело; весьма близко. Двадцять верстов — це городня річ! НВолын. у.
Городови́й, а́, е́. Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413.
Городови́к, ка́, м. Горожанин, мещанин. Драг. 68.
Горо́довина́, ни, ж. 1) = Горо́дина. Шух. I. 164. Чи у вас там городи ростуть? — Поливо росте, а городовини нема. Черниг. у. 2) Раст. Malva crispa L. ЗЮЗО. I. 128.
Городо́к, дка́, м. 1) Ум. от го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. МВ. I. 115. 2) Ум. от горо́д. Попроз мій городок стежечкою до іншої йдеш. Чуб. V. 180. 3) Род игры. Ив. 30, 44. Обозначенное место для хороводной игры «криви́й тане́ць». О. 1861. XI. Св. 40. 4) Древнее земляное укрепление. 5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага к рукавам, воротник к рубахе). Чуб. VII. 575.
Горо́донько, ка, м. Ум. от горо́д.
Городо́чок, чка, м. Ум. от го́род.
Городськи́й, а́, е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.
Горо́дчик, ка, м. Ум. от горо́д.
Городя́нин, на, м. Горожанин. Вийшли к йому всі городяни. Чуб. III. 296. Не йди за крамаря, не йди за городянина. Мир. Пов. II. 75.
Городя́нка, ки, ж. Горожанка. Котл. Нп. 369. Вона собі городянка, міщанка. Лв. Ум. Городя́ночка. Я з Києва кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Городя́нський, а, е. Принадлежащий или свойственный горожанам. Городянські діти. К. Оп. 98. Городянські звичаї. Мир. Пов. II. 89.
Горо́жа, жі, ж. Ограда, огорожа. Грин. III. 131.
Горої́житися, жуся, жишся, гл. Щетиниться, ершиться. Желех.
Горопа́ха, хи, ж. и м. Горемыка, бедняга. Горопаху Кирила Тура зв'язали вірьовками да й повели до стовпа. К. ЧР. 273.
Горопа́шний, а, е. Горемычный. Желех.
Горорізьба, би, ж. Выпуклая резьба, горельеф. Стор. II. 110. Панцери, бунчуки і всякі клейноди, перемішані з кістками, з адамовими главами… повироблювано горорізьбою з меді та з каменю понад тими надгробками. К. ЧР. 101.
Горо́х, ху, м. Горох. Як бачились у горосі, та й досі. Ном. Хоч горохом об стіну, а він усе своє. Ном. Як горо́х при доро́зі. Плохо, скверно. Живу, як горох при дорозі. Як горо́хом. Быстро, скороговоркой. Засипав, як горохом у бочку. Ном. Коло́чений горо́х. Кушанье: растертый горох в виде киселя. Гороби́ний горо́х. Раст.: а) Onobrychis gracilis Bess. ЗЮЗО. I. 129;
