гонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. Ном. № 10217. Го́ном гна́ти. Быстро гнать. Харьк. 2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люди, та правда завше буде. Ном. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. Г. Барв. 406. 3) Быстро бежать, ехать. Жене як вітрів батько. МВ. I. 105. 4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. Чуб. III. 335. 5) — горі́лку. КС. 1882. I. 225. 6) — гони. См. Гони. — химороди. См. Химороди.
Гна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Гнаться. От котик як почув, як погнавсь… Гнавсь, гнавсь, не догнав. Рудч. Ск. I. 28. 2) Мчаться. Грин. III. 565. Скажи, коню, до кого це ви так нагло гнались? Шевч. 641.
Гне́ний, а, е. 1) Гнутый. Гнене полоззя. НВолын. у. 2) Никуда не годный. Таке гнене, що хоч покинь. Киев.
Гне́сти, гнету́, те́ш, гл. = Гнітити 1 и 2.
Гнет, нар. Вдруг, сейчас, тотчас. Гнет стовпами поставали. Гол. II. 714.
Гнету́ха, хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. I. 119.
Гнетю́чка, ки, ж. = Гнетуха. Черниг.
Гнеть, нар. = Гнет. А ту гнеть потопа буде. Гн. I. 31.
Гни́да, ди, ж. Зародыш вши, гнида. Ном. № 1861. Ум. Гни́дка.
Гни́дник, ка, м. Вшивец. Ах ти гнидник! Лохв. у.
Гни́дявий, а, е. Вшивый. О. 1862. V. 41.
Гниле́ць, льця́, м. Болезнь личинок пчел: поражение их грибком Bacillus Preussi. Драг. 32.
Гниле́ча, чі, ж. Гниль. Там так смердить у ямі гнилеча: картопля, чи що, загнилась.
Гнили́й, а́, е́. 1) Гнилой, испорченный. Гнила капуста. Дров нарубав гнилих. Рудч. Ск. I. 124. 2) Гнилой, гниющий. Гниле болото. Гнила зима. О. 1861. I. 322. 3) Гнила́ квати́ря. Третья четверть луны. Гнила кватиря — робить нічого не слід, бо буде порча. Чуб. I. 10. См. Гнилуша. 4) Гниле́ сло́во. Скверная брань.
Гнили́ця, ці, ж. Дикая груша, которую едят только прогнившею. Ном. № 12217. Ум. Гнили́чка.
Гнили́читися, чуся, чишся, гл. О грушах: немного загниваться. Желех.
Гнили́чка, ки, ж. Ум. от гнили́ця.
Гнили́ччя, чя, с. соб. Гнилушки, истлевшие ветви и стволы дерев. Желех.
Гни́лка, ки, ж. = Гнилиця. Желех.
Гнилля́, ля́, с. Гниль. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля. Ном. № 476.
Гнилобо́кий, а, е. Со сгнившим боком. Груші гнилобокі. Шевч. 178.
Гнилові́д, во́ду, м. Болото, поросшее сеном и лесом. Вас. 206. Во мн.: Гнилово́ди. Незамерзающие болота. О. 1861. VIII. 93, XI. 114.
Гнилозу́бий, а, е. С гнилыми зубами. Десь вирескався гнилозубий, миршавий чоловічок. Мир. Пов. II. 66.
Гнилої́д, да, м., гнилої́да, ди, об. Скряга, скупец. Желех.
Гнилої́дити, джу, диш, гл. Скряжничать. Желех.
Гнилої́дник, ка, м. = Гнилоїд. Желех.
Гнилоо́кий, а, е. С больными, гноящимися глазами. Чуб. VII. 577.
Гнилу́ша, ші, ж. Третья четверть луны. Чуб. I. 11. См. Гнилий 3.
Гниля́к, ка́, м. Сгнившее растение.
Гниля́тина, ни, ж. Гниль. Розворушив ту гнилятину. Мир. Пов. II. 54.
Гниля́ччя, чя, с. соб. Сгнившие растения, гниль.
Гниль, лі, ж. Гниль. К. Іов. 55.
Гнип, па, м. Короткий сапожный нож. Ум. Гни́пець. Павловский. Грамматика. 38.
Гни́пель (гнипля?), м. Часть ткацкого станка: «рукоятка, которою вращают передний навой при навивании основы». Вас. 167.
Гни́сти́ и гни́ти, гнию́, є́ш, гл. Гнить. — Хліб гниє: — «Гниє, бо є; отоді погано було б, якби гнисти нічого було». Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. I. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
Гни́хіть, тя, м. = Ніготь. Прил. у.
Гнів, ва́, м. Гнев. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. Не у гнів твої́й жі́нці. Не во гнев будь сказано твоей жене. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав.
