Глузли́во, нар. Насмешливо.
Глузува́ння, ня, с. Издевательство, насмешка. На обличчі в мене сором од докору, глузування. К. Псал. 106.
Глузува́ти, зу́ю, єш, гл. Насмехаться, издеваться, поднимать на смех.
Глузюва́тий, а, е. О глине: «неоднородная, комковатая… с мелкими желвачками или журавчиками, дутиками». Вас. 178.
Глум, му, м. Насмешка, издевка, посмеяние. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. На глум пода́ти. Отдать на посмеяние. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23.
Глуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки оті оріхи. Нов.-Северск. Було б тобі, вражий сину… нас трьох не кохати, нас трьох не глумити. Рудч. Чп. 178.
Глуми́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Издеваться, насмехаться, осмеивать. Глумилась верша з болота. Ном. № 7999.
Глумі́ччати, чаю, єш, гл. Обращать внимание (?), разбирать (?). Хоч який мороз, то не глумічча. Лебед. у.
Глумли́вий, а, е. Насмешливый.
Глумли́во, нар. Насмешливо.
Глумо́та, ти, ж. Поднимание на смех, издевательство.
Глумува́ння, ня, с. Издевательство, насмешки. К. ХП. 90.
Глумува́ти, му́ю, єш, гл. Издеваться. Голови на шаблі здіймали, довго глумували. Макс. (1849). 24. Вона з мене глумує, сміється. О. 1861. XI. 9.
Глумува́тися, му́юся, єшся, гл. = Глумувати. Не по-божому… так глумуватися з сироти. Г. Барв. 476.
Глуп, па, пе = Глупий. Хто скуп, собі не глуп. Ном. № 4707.
Глупа́к, ка́, м. = Дурень. Харьк. у. Желех.
Глу́пий, а, е. 1) Глупый. Молодий жовняре, глупий розум маєш. Голов. 2) Глу́па ніч, пі́вніч. Глубокая ночь. Коли це глупої ночі прилітає сокіл. Рудч. Ск. I. 153. У глупу ніч виліз мертвець із гроба. Грин. I. 50.
Глупина́, ни́, ж. Глухое, густо заросшее место в лесу. У глупині вовки. НВолын. у.
Глупі́ти, пі́ю, єш, гл. Пялить глаза, глазеть. Дитина на свічку глупіє. Черк. Ходив глупів на весілля. Черкасский уезд.
Глупта́к, ка́, м. = Глупак. Вх. Лем. 404.
Глупува́тий, а, е. Глуповатый. Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робить — запалили хату. Ном. № 9014.
Глу́ха, хи, ж. = Глуханя. Вх. Лем. 404.
Глуха́ня, ні, ж. Тиф. Желех.
Глуха́чка, ки, ж. = Глуханя. Вх. Зн. 11.
Глухи́й, а́, е́. 1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556. 2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269. 3) Пустой, запустелый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65. 4) Глухи́й кіне́ць (у воротях). Тот конец ворот, где их пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9. 5) Глухи́й дуб. Дуб, на котором листва держится целую зиму. Борз. у. Прил. у. 6) Глуха́ кропива́. Раст.: а) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. I. 126. Ум. Глухе́нький, глухе́сенький.
Глухма́н, на́, м. = Глушан. Желех.
Глу́хнути, ну, неш, гл. Глохнуть.
Глу́хо, нар. 1) Глухо. 2) Беззвучно, мертво, глухо. 3) Пусто, глухо.
Глухо́та, ти, ж. Глухота.
Глуш, ші́, ж. Густо заросшее место. У глуші, між вербами, капуста погано росте. Лебед. у.
Глуша́н, на́, м. Глухой человек. Коли сі кам'яні боги очима бачать, коли сі глушани ушима чують… К. МХ. 19.
Глуше́ць, шця́, м. Лен, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233.
Глуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтячи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI. 115.
Глуши́ця, ці, ж. Раст. Lamium. Вх. Пч. II. 32.
Глуші́ти, ші́ю, єш, гл. Заглушаться, заростать сорными травами. Горо́д глушіє, бур'яном понімається земля родюча. МВ. (О. 1862. I. 96).
Глу́шка, ки, ж. 1) Глухая женщина. Чи ти, кумо, глушка? — Та були ушка,
