Гемзати, мжу, жиш, гл. = Лоскотати. Вх. Уг. 235.
Ге́мон, на, м. Демон. Грин. II. 11. Употребляется как бранное слово. Ув. Гемоня́ка.
Гемоне́ць, нця́, м. ? Випийте до денця, — там нема гемонця. Ком. П. № 875.
Ге́монів, нова, ве. Принадлежащий демону. Бранное слово. Желех.
Ге́монський, а, е. Демонский. Употребляется как бранное слово. Не було тоді і чутки про ту гемонську вунію. Стор. МПр. 40. Гемонські діти. Мир. Пов. I. 146.
Гемоня́ка, ки, м. Ув. от ге́мон. Желех.
Ген, нар. 1) Вон там. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) Ген-ген: а) далеко-далеко. Підем ген-ген на гору. Маркев. 33; б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Л. 176. 3) Как существительное: название детской игры, состоящей в бросании ножа (с кулака, с ладони, с головы, зубами) так, чтобы он воткнулся в землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выражение: да́ти ге́ну — сильно побить? Мнж. 168.
Ге́нбаль, бля, м. У гребенщиков: «железная полоса в 5—6 вершков длины и 1½ вершка ширины с нарезанными поперек заостренными полосами. Употребляется для чистки пластин (рога), как рубанок у столяров». Вас. 164.
Ге́нде, ге́ндека, нар. Вон там. Желех. Вх. Зн. 10.
Ге́ндель, ля, м. Барышничество, торговля, маклачество.
Ге́нденьки, ге́ндечки, нар. = Генде. Вх. Зн. 10.
Гендлюва́ння, ня, с. = Гендель.
Гендлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Барышничать, маклачить.
Гендльо́вий, а, е. Барышнический, торговый.
Генера́л, ла, м. Генерал. Тут де не взялись генерали, сенато́ри. Рудч. Ск. II. 10.
Генера́льний, а, е. Высший, главный.
Генера́льський, а, е. Генеральский. Шевч. 552.
Генера́льша, ші, ж. Генеральша. Грин. II. 294. За балом бал у генерала. За генеральшою чимала орда панів і паничів. Шевч. 553.
Гензу́ра, ри, ж. Раст. Gentiana. Желех. Вх. Зн. 13.
Геніа́льний, а, е. Гениальный. Левиц. I. 338.
Ге́ній, нія, м. Гений. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.
Генора́л, ла, м. = Генерал. Рудч. Ск. I. 150. МВ. I. 115.
Генти́на, ни, ж. Кусок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клепки для деревянной посуды. Шух. I. 247, 249.
Ге́нто, ге́нтова, ге́нтолі, нар. Недавно, позавчера. Желех. Вх. Зн. 72, 10.
Гентова́тішний, а, е, гентовашний. Недавний, позавчерашний. Вх. Зн. 10.
Генцина́тий, а, е. — кінь = Норови́стий кінь. Вх. Зн. 9.
Ге́нька, ге́нькай, нар. = Генде. Желех.
Геп, меж. Звукоподражание падению или удару; шлеп. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Геп об землю! Ном. № 6645.
Ге́па, пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє. Ном. № 14074.
Гепа́ка, ки, ж. = Гепа. Ном. № 13065; Мнж. 124, 92.
Ге́пати, паю, єш, гл. 1) Ударять. 2) Падать с шумом. 3) Шлепать, итти по мягкому. І нащо ти гепаєш по грязі?
Ге́пнути, пну, неш, гл. Однокр. в. от ге́пати. 1) Ударить. Гепнуло мов довбнею. Ном. № 13890. Так і гепнув його об землю. 2) Упасть, шлепнуться. Він з коня так і гепнув. 3) Бросить. А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув. МВ. (О. 1862. III. 65).
Ге́пнутися, нуся, нешся, гл. = Ге́пнути 2. То це которий стане на горосі да попре спиною у стіну, то ноги поїдуть на горосі, а він задом так і гепнеться об підлогу. Стор. I. 42.
Гепо́нути, ну, неш, гл. То же, что и ге́пнути, но с силой. Аф. 358.
Ге́птатися (таюся, єшся?), гл. Браниться. Шух. I. 34.
Гер, ру, м. Раст. Aegopodium. Вх. Пч. II. 37.
Герб, бу, м. Герб. ЗОЮР. I. 317. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. К. ЧР. 54. Од Прип'яті й до