Вороб'я́, б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленький ребенок (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить. Гол. I. 116.
Вороб'я́чка, ки, ж. Воробьиный помет. Вх. Зн. 8. Желех.
Во́рог, га, м. Враг. В щасті не без ворога. Ном. № 1714. Ум. Ворі́(о́)женько.
Ворогува́ння́, ня, с. Враждование. К. Краш. 11.
Ворогува́ти, гу́ю, єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.
Ворож, жа, м. = Ворожбит. Вх. Лем. 400.
Ворожби́т, та́, м. Гадальщик, колдун. Рудч. Ск. I. 43. Гол. I. 3.
Ворожбите́нко, ка, м. Сын колдуна.
Ворожбиті́вна, ни, ж. Дочь колдуна.
Ворожби́тка, ки, ж. Ворожея, чародейка. Гол. IV. 445.
Ворожби́тство, ва, с. Гадание, колдование, чародейство. Желех.
Воро́жечка, ки, ж. Ум. от воро́жка.
Воро́жий, а, е. Вражеский. Засліпив вороже око. К. Псал. 66.
Ворожи́ля, лі, ж. 1) = Ворожбитка. Вх. Лем. 400. 2) = Сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.
Ворожи́ль, ля, м. = Ворожбит. Вх. Лем. 400.
Ворожи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чо́го. Возиться с чем, что-то делать с чем. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Ворожі́ння, ня, с. Гадание, ворожба.
Воро́жка, ки, ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. Ум. Воро́жечка.
Ворожне́та, ти, ж. Вражда. Од лихої ворожнети заховаєшся за мене. К. Псал. 81.
Ворожне́ча, чі, ж. = Ворожнета.
Воро́за, зи, ж. Веревка или ремень в кнуте, которыми бьют. Вх. Зн. 8. Ум. Воро́зка.
Ворозьки́й, а́, е́. 1) Шаловливый. Шух. I. 32. 2) Быстрый, горячий. Ворозький кінь. Вх. Зн. 8. Желех.
Во́рок, ка, м. 1) Мешок. «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Вороком. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мешочек со скошенной нижней частью так, что внизу только один угол, — служит для отдавливания творога. Ум. Во́рочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чогонебудь ворочок. О. 1862. I. 73.
Во́рон, на, м. 1) Ворон, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбинос. Вх. Пч. II. 9. 3) Детская игра, в которой ворон хватает детей, а мать защищает их и пр. Маркев. 71; Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. Вороно́к. Аф. 322. Ув. Вороня́ка. Аф. 322.
Во́рон, на́, не́ = Вороний. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.
Воро́на, ни, ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська́. Пт. = Синьоворонка. Вх. Пч. II. 9.
Вороненя́, ня́ти, с. = Вороня. Ворон послав вороненя, воно й полетіло. Грин. I. 163. Ум. Вороненя́тко. Прилітає ворон з вороненятком. Грин. I. 162.
Вороне́нький, а, е. Ум. от вороний.
Вороне́ць, нця́, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напиток из водки с медом. 3) Раст.: а) Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. I. 130; б) Spirala filipendula L. ЗЮЗО. I. 137.
Ворони́й, а́, е́. 1) Вороной. Стояв кін вороний у наряді. Мет. 98. 2) Черный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. Вороне́нький.
Воро́нка, ки, ж. Воронка. Як олива закипіла, а вона виносить надвір, одтика воронку і по два кухлі у кожну бочку. Рудч. Ск. II. 152.
Вороння́, ня́, с. соб. Вороны. А вороння клює-щипле личенько козаче. Хата 17.
Вороння́ччя, чя, с. соб. = Вороння. А на клятого так сідає галич, воронняччя. Рудч. Ск. II. 74.
