Відоті́ль, нар. = Відтіль. Треба відотіль сіно сюди завозити. Волч. у.
Відпада́ти, да́ю, єш, сов. в. відпа́сти, паду́, деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. III. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположение. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.
Відпа́лина, ни, ж. Мелкая гречневая шелуха, смешанная с мукою.
Відпали́тися. См. Відпалюватися.
Відпа́люватися, лююся, єшся, сов. в. відпали́тися, лю́ся, лишся, гл. При степном пожаре поджигать траву, чтобы вызвать встречный пожар и таким образом прекратить дальнейшее распространение пламени. О. 1862. V. Кух. 31.
Відпанува́ти, ну́ю, єш, гл. Окончить господствовать, царствовать.
Ві́дпар, рю, м. На болоте: не зарастающее и не замерзающее место.
Відпа́рити. См. Відпарювати.
Відпаріти, рію, єш, гл. Оттаять. Замерзне поріг, а як тільки потепліє, то й відпаріє зараз.
Відпа́рювати, рюю, єш, сов. в. відпа́рити, рю, риш, гл. 1) Распаривать, распарить. Тепер одпар лозину та й гни її. 2) Только сов. в. Высечь, побить.
Відпаса́ти, са́ю, єш, сов. в. відпа́сти, пасу́, се́ш, гл. 1) Откармливать, откормить скот на пастбище или ином корму. Це мабуть на бразі відпасений віл. Васильк. у. Иногда и в приложении к людям: Еч, яку пику собі відпас! 2) Пасти, пропасти известное время. Заняв, погнав додому: одпас день. Рудч. Ск. I. 88. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають. Грин. III. 565.
Відпаса́тися, са́юся, єшся, сов. в. відпа́стися, су́ся, се́шся, гл. Откармливаться, откормиться, разжиреть (о скоте, но также и о людях). Маркев. 57. Одпасся людським потом. Сим. 226.
Відпа́сти. См. Відпадати.
Відпа́сувати, сую, єш, гл. = Відпасати. Одпасує живіт. К. ПС. 83.
Відпа́суватися, суюся, єшся, гл. = Відпасатися.
Відпаюва́ти, паю́ю, єш, гл. Отделить.
Відпе́катися. См. Відпекуватися.
Відпе́куватися, куюся, єшся, сов. в. відпе́катися, каюся, єшся, гл. Отделываться, отделаться. Живуть вони собі покищо нічо́го, та як вона відпекається від його. Харьк.
Відпе́рти. См. II. Відпирати.
Відпе́рти, відіпру́, преш, гл. Оттащить. Відпер у млин мішок жита.
Відпеча́тати. См. Відпечатувати.
Відпеча́тувати, тую, єш, сов. в. відпеча́тати, таю, єш, гл. Распечатывать, распечатать. Вже твої жупани поношені, вже твої меди відпечатані. Чуб. V. 735.
Відпива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпи́ти, відіп'ю, п'єш, гл. Выпивать, выпить что следует. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Черниг. г. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т. е. во время своей жизни выпил все, что мог, теперь не могу. Грин. I. 53.
Відпива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відпи́тися, відіп'ю́ся, єшся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати. Кв. II. 305.
Відпина́ти, на́ю, єш, сов. в. відіпня́ти и відіп'я́ти, пну́, неш, гл. Отстегивать, отстегнуть, отвязывать, отвязать. Желех.
I. Відпира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відіпра́ти, відперу́, ре́ш, гл. Отстирывать, отстирать, отмывать, отмыть (белье).
II. Відпира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відпе́рти, відіпру́, преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. Мет. 2) Отражать, отразить, дать отпор, отогнать. Смерті не відперти. Посл. Насилу відперли його. Черк. у. 3) Относить, отнести (тяжелое что-либо).
I. Відпира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відіпра́тися, відперу́ся, ре́шся, гл. Отстирываться, отстираться, отмываться, отмыться (о белье). У щось таке рушник уробили, що й не відіпралося. Черниг.
II. Відпира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відпе́ртися, відіпру́ся, прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запоре). 2) = Відмагатися 1. Відпирайся, мій синочку, що коника та й не маєш. Нп.
Відпи́рскатися. См. Відпирскуватися.
