вихвичайся (не вихвачуйся). АД. I. 16, 25.
Ви́хвицом, нар. Вскачь. Жене коні вихвицом.
Ви́хилити, ся. См. Вихиляти, ся.
Вихиля́си, сів, мн. Выгибание, изгибание. Взявшись у боки, робить вихиляси. О. 1862. IV. 18.
Вихиля́сом, нар. Извиваясь, выгибаясь. Шевч. 187. Тут танцювала викрутасом і пред Енеєм вихилясом під дудку била третяка. Котл. Ен. I. 19.
Вихиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́хилити, лю, лиш, гл. 1) Высовывать, высунуть, выставлять, выставить. 2) Выпивать, выпить. Грин. III. 565. Вихилив ще дві чарки. Стор. I. 97. Пили його горілку, поки до каплі вихилили. Мир. ХРВ. 197.
Вихиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́хилитися, люся, лишся, гл. 1) Выгибаться, выгнуться. Дуб на йому (на чоловікові) трохи вихиливсь. О. 1862. V. 82. А чого, коню, вихиляєшся? Чи я важко на тобі сидю? Грин. III. 627. 2) Наклоняться, наклониться, склоняться, склониться. Годі тобі, чумаченьку, на пужално вихилятися. Рудч. Чп. 43. 3) Высовываться, высунуться, выставляться, выставиться. 4) Выступать, выступить. Вихиливсь за Кучманський шлях. К. ЦН. 226.
Ви́хитати. См. Вихитувати.
Ви́хитрувати, трую, єш, гл. Добыть хитростью. Левиц.
Вихи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хитати, таю, єш, гл. 1) Расшатывать, расшатать, расшатав повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.
Вихи́туватися, туюся, єшся, гл. Покачиваться. Замість щоб робити, вона на гойдалці вихитується.
Ви́хід, ходу, м. Выход. Твій вхід і вихід в його буде однині і довіку певен. К. Псал. 290.
Ви́хлескати, щу, щеш, гл. Выхлебать. Наварила борщу, та й не вихлещу. Ном. № 12312.
Ви́хліб, ба, м. Шуточное слово, употребленное повидимому в смысле: отсутствие хлеба. Ном. № 14321. Встречено в нар. рассказе, который см. при слове ви́пшоно.
Вихлюва́тий, а, е. Шаткий. Вихлюватий човен. Волч. у.
Ви́хлюпати, ви́хлюпнути. См. Вихлюпувати.
Вихлю́пувати, пую, єш, сов. в. ви́хлюпати, паю, єш, одн. в. ви́хлюпнути, ну, неш, гл. Выплескивать, выплескать, выплеснуть. Поки доніс відро, то всю воду вихлюпав.
Вихова́нець, нця, м. Воспитанник. К. ХП. 98.
Вихова́нка, ки, ж. 1) Воспитанница. 2) Любовница, содержанка. Борзенск. уезд.
Вихова́ння, ня, ср. Воспитание. Левиц. Пов. 314. Чуб. I. 238.
Ви́ховати, ся. См. Виховувати, ся.
Вихо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ховати, ваю, єш, гл. 1) Перепрятывать, укрывать, укрыть. 2) Воспитывать, воспитать. Як доглядати дітей, як їх виховувати. К. Псал. 14.
Вихо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́ховатися, ваюся, єшся, гл. 1) Укрываться, укрыться. Як не виховуйся, а смерть тебе знайде. Чорта виховаєшся (не сховаєшся). Ном. № 3922. Ви́ховалась три мі́сяці. Три месяца все пряталась. Константиногр. у. 2) Воспитываться, воспитаться.
Ви́ходець, дця, м. Выходец. Котл. Ен. I. То не жива людина, то виходець з того світу. Мир. Пов. I. 121.
Виходжа́ти, джа́ю, єш и вихо́джувати, джу, диш, гл. Выходить, выступать. Вх. Уг. 231. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє. Дума. Дівчаточка із гаю виходжаючи, співають. Шевч. 648.
Вихо́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́ходитися, джуся, дишся, гл. 1) Вырастать, вырасти, взлелеяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька. МВ. I. 150. 2) Оправляться, оправиться (от болезни), окрепнуть. Г. Барв. 342. Бичок уже став виходжуваться — нога гоїться. Змиевск. у. Ще не дуже після родин виходилась. Кв. I. 207.
Вихо́дити, джу, диш, сов. в. ви́йти, йду, деш, гл. 1) Выходить, выйти из чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила, з хати. Мет. 10. В панські ворота ши-