карти програть. О. 1861. X. 151. Виспав усю ніч. Константиногр. у. 2) Только сов. в. Приобресть что спаньем. Виспав коваля і бондаря. Ном. № 11325.
Висипля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́спатися, плюся, пишся, гл. Высыпаться, выспаться. Доки ти висиплятимешся та вилежуватимешся? А в вівторок похмелялася, а в середу висиплялася. Грин. II. 325. Хто як постеле, так і виспиться. Ном. № 7201.
Висиса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́ссати, ссу, ссеш, гл. Высасывать, высосать. На хлібові клятий жучок висиса яке зерно м'яке. Волч. у.
Виси́ти, шу́, си́ш, гл. Поднимать в вышину. Будуть (снопи) возити, в стоги стожити, а в шир ширити, а в вись висити. Гол. II. 17.
Висиха́ння, ня, с. Высыхание. К. Псал. 69.
Висиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́схнути и ви́сохти, хну, неш, гл. Высыхать, высохнуть. Сохнуть наші яри, висихає наша вода. Левиц. I. 203. Кухоль ходить, переходить, так і висихає. Шевч. 125.
Висіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́сіяти, сію, єш, гл. 1) Расходовать, израсходовать на сеяние. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стільки було, стільки й єсть. Грин. II. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усевать, усеять. 3) Просевать, просеять.
Ви́сівки, вок, ж. мн. Отруби. Дивиться, як собака на висівки. Ном. № 3399.
Висівча́ний, а, е. Из отрубей сделанный.
Висіка́ка, ки, м. Дерзкий, нахал, выскочка. Ого! провчу я висікаку! Котл. Ен. IV. 34.
Висіка́нка, ки, ж. Порка. Ой там на долині жуки бабу повалили, і сорочку зняли, висіканку дали. Ном. № 12529.
Висіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́сікти, січу, чеш, гл. Вырубать, вырубить, высечь. Ой як я схочу, терен висічу. Нп. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. III. 587.
Висіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́сіктися, січуся, чешся, гл. Сечься, посечься. Грива коневі геть висіклася.
Ви́сіль, солі, ж. Шуточное слово, употребленное повидимому в значении: отсутствие соли. Ном. № 14321. См. Випшоно.
Ви́сіпатися, паюся, єшся, гл. — на ко́го. Наброситься на кого с криком, бранью. Вх. Лем. 398.
Ви́сіти, шу, сиш, гл. Висеть. Сядь, нехай поли не висять. Ном. № 11861. Висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180.
Ви́сіяти. См. Висівати.
Виска́кувати, кую, єш, сов. в. ви́скочити, чу, чиш, гл. 1) Выскакивать, выскочить, выпрыгивать, выпрыгнуть. Вискакує з води проклятий ірод. ЗОЮР. II. 30. 2) Подскакивать, подскочить, подпрыгивать, подпрыгнуть. Хоч вискакуй, хоч не вискакуй, та чумаченьку й орле, що в неділоньку переїздити на Самарськеє поле. Рудч. Чп. 205.
Ви́скалити, ся. См. Вискаляти, ся.
Вискаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́скалити, лю, лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Вискалив зуби, як собака. Ном. № 12639.
Вискаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́скалитися, люся, лишся, гл. 1) Оскаливаться, оскалиться. 2) О солнце: проглядывать, проглянуть сквозь тучи. То дощ, то вискалиться. Ном. № 568.
Висквиря́тися, ря́юся, єшся, гл. = Вискиря́тися. Сонечко висквирилось. Мнж. 178.
Ви́скирити, ся. См. Вискиряти, ся.
Вискиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́скирити, рю, риш, гл. = Вискаля́ти, ви́скалити. Так зуби й вискиря. Грин. II. 93.
Вискиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. ви́скиритися, рюся, ришся, гл. = Вискаля́тися, ви́скалитися.
Ви́скіпати, паю, єш, гл. 1) Выковыривать. 2) Отыскать, найти. От я собі вискіпаю чоловіка. Г. Барв. 397.
Ви́скіпатися, паюся, єшся, гл. Проявиться, взяться. І звідки се він ви́скіпався на наше безголов'я?
Ви́скічка, ки, ж. = Білка. Вх. Уг. 230.
Вискотня́, ні́, ж. Визжание, визг.
Ви́скоцень, цня, м. Лен, головки которого, созрев, лопаются сами и семена выпадают. Гол. Од. 37. См. Скоцень.
Ви́скочити. См. Вискакувати.
Ви́скребти. См. Вискрібати.
