Висви́стувати, тую, єш, сов. в. ви́свистати, щу, стиш, гл. 1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. I. 206. Витяг зза пояса сопілку, висвистує, якої зна. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Вызывать, вызвать кого свистом. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.
Висвища́ка, ки, ж. Шуточное название кнута (в народном анекдоте). О. 1861. IX. 191.
Висвідча́ти, ча́ю, єш, гл. Свидетельствовать, доказывать.
Висвідче́ння, ня, с. Свидетельствование, засвидетельствование. Вх. Уг. 230.
Ви́світити, ся. См. Висві́чувати, ся.
Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Светить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. 2) Пояснять, объяснять, объяснить. 3) В картах: вскрывать, вскрыть козыря.
Висві́чуватися, чуюся, єшся, гл. Светиться. Тисячі свічок висвічувалися як блискавки. Стор. МПр. 74.
Ви́свободити, джу, диш, гл. Освободить. Рудч. Ск. II. 117.
Ви́святити, ся. См. Висвячувати, ся.
Ви́свячення, ня, с. Посвящение (в духовный сан). Желех.
Висвя́чувати, чую, єш, сов. в. ви́святити, чу, тиш, гл. — на попа́. Посвящать, посвятить (в духовный сан).
Висвя́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́святитися, чуся, тишся, гл. Посвящаться, посвятиться (в духовный сан). Висвятився семінарист на попи. О. 1862. I. 54.
Ви́селити, ся. См. Виселяти, ся.
Виселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́селити, лю, лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.
Виселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́селитися, люся, лишся, гл. Выселяться, выселиться.
Ви́серка, ки, ж. Яблоня или груша, выросшая непосеянной.
Виси́джувати, джую, єш, сов. в. ви́сидіти, джу, диш, гл. 1) Просиживать, просидеть. Два місяці висадів в карантину. Стор. I. 175. 2) Высидеть. Сиділи три дні, та й висиділи злидні. Ном. № 9859. 3) Только сов. в. Усидеть.
Виси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́сидітися, джуся, дишся, гл. Насиживаться, насидеться. Нехай висидиться.
Висила́ти, ла́ю, єш, сов. в. ви́слати, шлю, леш, гл. Высылать, выслать.
Ви́силити, ся. См. Висиляти, ся.
Висиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́силити, лю, лиш, гл. 1) Обессиливать, обессилить, изнурять, изнурить. 2) Истощать, истощить.
Висиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́силитися, люся, лишся, гл. Изнуряться, изнуриться, истощаться, истощиться.
Висина́тися, ється, сов. в. ви́снитися, ниться, гл. безл. Представляться, представиться во сне, присниться. Мені вже з рік висина́лось, що батько вмре.
Ви́синити. См. Висинювати.
Ви́синовити, влю, виш, гл. Исключить из семьи, лишить наследства. Було в його два сини… Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вміє шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.
Виси́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́синити, ню, ниш, гл. 1) Синить, посинить. 2) Тратить, истратить на синение.
Висиня́, ні́, ж. = Височиня. Волч. у. (Лободовск.).
Ви́сип, пу, м. Насыпь. Турок наробив такі високі висипи, от як би хата. Брацл. у.
Висипа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́сипати, плю, пеш, гл. 1) Высыпа́ть, вы́сыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множестве. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49. 4) Насыпа́ть, насы́пать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98. 5) Усыпа́ть, усы́пать.
Висипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. ви́сипатися, плюся, пишся, гл. 1) Высыпа́ться, вы́сыпаться. 2) Показываться, показаться, прорастая (об усах, бороде). Висипався чорний ус. Шевч. 555.
Ви́сипка, ки, ж. Сыпь. Желех.
Висипля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́спати, плю, пиш, гл. 1) Спать, проспать известное время. День виспать, а ніч у
