шой. Бур'янець і величенький, та ніхто його не думає полоти. Кв.
Величі́нь, ні, ж. Величина; огромность. Ми можемо вияснити величінь сонця. Дещо. (4-те вид.). 26.
Вели́чкий, а, е. Большой. Вх. Зн. 6.
Вели́чко, нар. Ум. от ве́лико. Нас не величко. Нас не много. Верхратський. Лем. 396.
Вели́чний, а, е. 1) Почитаемый, находящийся в чести, достойный. До попа ідемо, гостинці несемо житнії, пшеничнії — ми в попа величнії. Мет. 25. Який сей хліб чесний та величний, щоб такі й ви були. 2) Величественный. Діла твої святі, величні, все сталося, як ти задумав. К. Псал. 260.
Вели́чність, ності, ж. 1) Значение, значительность, достоинство. Козаки у хлібі кохаються, ото як зійдуться, то й пита один одного: а скільки у тебе хліба, бо він у чому іншому величності не покладає. Могил. у. 2) Величественность.
Вели́чно нар. Величественно. Одягнися красотою шаною велично. К. Псал. 108. Як у нас велично та пишно. МВ. (О. 1862. III. 41). Ум. Вели́чненько. Бабуся, сидячи за столом тихенько і величненько, якусь думку собі думала. МВ. (О. 1862. III. 58).
Величноче́сний, а, е. Высокочестный, благородно честный. К. М. і Х. 39.
Вели́ччя, чя, с. 1) Величие. Ти своє величчя з неба на всю землю розпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. 2) Величание, почет, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. III. 152. Нарядила родоньку величчя, що звеличали три двори. МУЕ. III. 152.
Велі́ння, ня, с. Веление, приказание. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління. К. Псал. 277.
Велі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велеть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. Не велі́ти. Не позволить, не велеть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.
Вельбі́б, бо́бу, м. Род крупных бобов. Вх. Лем. 396.
Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.
Вельбу́чний, а, е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Вельго́гор, ра, м. Раст. Pisum macrocarpum. Вх. Пч. II. 34.
Ве́льми, нар. Очень, весьма. Дорогий шаг до сповіддя, а після сповіддя не вельми. Ном. № 7775. Ішов козак на лінію і вельми надувся. Ном. № 792. Радуйся, Хвесе, кіт сало несе! радуйся вельми, бо вже перед дверми. Ном. № 12680. Я маю вельми дорогий крам. Макс. Вельми добре. Киев. у.
Ве́льмий, а, е = Великий. Дощ іде, та не вельмий. Васильк. у.
Вельмо́жа, жі, м. Вельможа. Желех.
Вельмо́жество, ва, с. Знать. К. ЧР. 200.
Вельмо́жний, а, е. Знатный, вельможный; могущественный. Доля карає й вельможного й неможного. Ном. № 1729. Вельможна громада. Шевч. 126. Була колись шляхетчина, вельможная пані. Шевч. 130. Вельмо́жний па́не. Милостивый государь (титул). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.
Вельмо́жність, ності, ж. Знатность. Желех.
Венбе́р, рю, м. = Імбер. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю. Грин. III. 539.
Венге́рка, ки, ж. Род слив, венгерская слива. Уман. IV. 39.
Ве́нгир, ря, м. Гарь от трубки. Він дригез або венгир кладе за губу як циган. Екатериносл. у.
Ве́нтер, ря, м. = Ятір.
Ве́пр, пра, м. 1) Вепрь, дикий кабан. Унадився чорний вепер паровинку рити. Гол. IV. 506. 2) Кастрированный свиной самец. Вх. Пч. II. 7. Ум. Ве́прик. Гн. I. 130, вепро́к. Гн. I. 129.
Вепри́на, ни, ж. 1) Мясо вепря. 2) Раст. Ribes grossularia. Вх. Пч. II. 35.
Вепро́к, [ка? веприка?], м. Ум. от вепр. Гн. I. 129.
Ве́ра, нар. Наверное. Єще хоць би-сь пила фіялковий корень, вера уж не будеш нашим дівкам ровень. Гол. IV. 435.
