Блука́ти, ся, ка́ю, ся, єш, ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить без цели. Рудч. Чп. 236.
Блуква, ви, ж. Место для пастьбы, выгон. Мнж. 176.
Блу́чка́, ки, ж. = Волічка. Желех.
Блюва́к, ка́, м. Род ядовитого гриба. Вх. Лем. 392.
Блюва́ка, ки, об. Страдающий рвотой.
Блюва́ки, ва́к, ж. мн. Блевотина.
Блюва́ння, ня, с. Блевание, рвота.
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багатство він чуже пожер і звергне, бо повелить йому господь блювати. К. Іов. 44.
Блюва́чка, ки, ж. = Блювання. Желех.
Блюво́та, ти, блювоти́на, ни, ж. = Блюваки.
Блю́до, да, с. = Кубка. Вх. Зн. 30.
Блю́зник, ка, м. Богохульник, кощун. Балт. у.
Блюзни́ти, ню́, ни́ш, гл. Богохульствовать, кощунствовать.
Блюзні́рство, ва, с. Кощунство, богохульство. Левч. 61.
Блюзні́рський, а, е. Кощунский, богохульный.
Блю́знути, ну, неш, гл. 1) Брызнуть. Як го взяла межи очі, аж кров вся блюзнула. Гол. III. 20. 2) Сболтнуть. Отой вже як блюзне, то но всі очі повитріщають на нього. Брацл. у. 3) Блюзнув му в очі. Сказал нечто дерзкое, оскорбительное. Фр. Пр. 63.
Блюхави́на, ни, ж. То же, что и слота, ненастная дождливая погода. Вх. Уг. 228.
Бля, пред. 1) = Для. 2) = Біля. Світилка… стоїть бля порога. Грин. III. 544.
Бля́вкати, каю, єш, гл. Говорить вздор. См. Блякати.
Бля́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от блявкати. Сболтнуть. К. ЧР. 313. От Іванець і собі до гурту… да щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28.
Блягу́зкати, каю, єш, гл. Молоть вздор, болтать.
Блягу́зниця, ці, ж. Женский половой орган. Павлоград. у.
Бля́кати, каю, єш, гл. Болтать, врать, сплетничать. Мнж. 176. См. Блявкати.
Бля́кнути, ну, неш, гл. = Блекнути. Паростки манньолій блякнули і жовкли. Щог. Сл. 6.
Блякува́ти, ку́ю, єш, гл. Линять.
Бляск, ку, м. Блеск, сияние. Ясний місяць заглянув в віконця… пішов бляск по всій хаті. Левиц. I. 8.
Блят, ту, м. 1) Пластинка (металлическая); доска деревянная для писания на ней масляными красками. Приснився мені сон, щоб змалювать три іконі… Купить дерева та повезти до столярів, щоб поробили бляти, а мій брат… помалює. Драг. 137. 2) То же, что и бердо 1, ткацкий снаряд, вставляемый в ляду, сквозь который проходят нити основы. Вас. 152, 166, 176. Kolb. I. 68. Части: две горизонтальные планки рамки — би́льця, зубья — тростки. Константиногр. у. Б. Г. В Галиции зубья называются — сказівки́, щели между ними — комірки́. МУЕ. III. 18. 3) Составная часть внутреннего колеса мельницы — часть обода (4—6 таких частей составляют полный обод), в который вставляются кулаки. Черниг. у. Мик. 480. Ум. Блятик.
Бля́ха, хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металл в листах. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. III. 666. Всі покриті срібнов бляхов. Федьк. I. 26. 2) Жесть. В том же значении: біла бляха. Дах, критий білою бляхою. Св. Л. 25. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. Св. Л. 25. 3) Кровельное железо. Левиц. ПЙО. I. 476. 4) Род четырехугольной сковороды из листового железа, противень. Владим. у. Черниг. у. Печеню… вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася, і печуть. МУЕ. I. 106. Пражать горох на блясі. МУЕ. I. 99. 5) Бляха, знак (у сотского и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Котл. Ен. Ум. Бляшка, бляшечка. Соцький… з мідною бляшкою на свиті. О. 1862. ІХ. 63.
Бляха́р, ря́, м. 1) Жестяник, жестяных дел мастер. 2) Кровельщик. Могилев. у.
Бляха́рня, ні, ж. Жестяной завод.
Бляха́рство, ва, с. Ремесло жестяника. Желех.
Бляха́рський, а, е. Принадлежащий, свойственный жестянику. Желех.
