лять въ свѣтлое воскресенье, съ произнесеніемъ извѣстныхъ виршей. Великоднє христування. Грин. III. 151. Є старосвітські вірші для христування: „Христос воскрес, рад мир увесь: діждалися божої паски....“ Ном. № 349. 2) = Христосання. О. 1861. Х. Св. 60.
Христува́ти, ту́ю, єш, гл. Славить Христа. Христос воскрес! Христос воскрес! Там нехристи христували перед жидівськими панами. Грин. III. 151.
Христува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Христосатися. О. 1861. X. Св. 60.
Хрі́мка, ки, ж. Копытная болѣзнь. Вх. Лем. 479. См. Хромка.
Хрін, ну, м. 1) Хрѣнъ. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше. Ном. № 407. Це йому́ як хрі́ном під ніс. Это ему крайне непріятно. НВолын. у. Часто употребляется вмѣсто слова чортъ въ соотвѣтвующихъ выраженіяхъ. Нехай йому хрін! Г. Барв. 301. Хрін його́ ба́тька зна́є! Чортъ его знаетъ! Ном. № 2138. Хрін його́ не взяв. Чортъ его не взялъ. Мутив, як на селі москаль, бо, хрін його не взяв, моторний. Котл. Ен. I. 25. До хрі́на = До чорта т. е. очень много. А їх тоді було до хріна на селі. Г.-Арт. (О. 1861. III. 81).
Хріниця, ці, ж. Lepidium latifolium L. ЗЮЗО. I. 126.
Хрі́нів, нова, ве. Хрѣновый. Хрінова мати (редька). Ном. № 12387. Що за хрі́нова ма́ти? вм. чо́ртова, ка́това ма́ти. Ном. № 7834. Пожалував, бодай його хрінова мати жалувала! МВ. (КС. 1902. X. 155).
Хро-хро! меж., выражающее хрюканье свиньи. Біжить кабан: „хро-хро-хро! Хто в цій рукавиці?“ Рудч. Ск. II. 2.
Хроб, ба, м. = Робак = Хробак 1. Стерво точили обридливі хроби. Гн. II. 96.
Хроба́к, ка́, м. 1) = Робак. Трахвилося хробаку раз на віку влізти в моркву. Ном. № 2611. 2) — білий = Бедрак. Вх. Лем. 392. 3) — жиді́вський. Насѣк. Periplaneta orientalis. Вх. Уг. 238. Ум. Хробачо́к.
Хроба́цтво, ва, с. = Робацтво. Гн. II. 27.
Хроба́чний, а, е. Червивый, изъѣденный червями. Хробачна сливка. Вх. Лем. 479.
Хроба́чник, ка, м. Лекарственное растеніе, употребляемое отъ глистовъ. Чуб. I. 112.
Хробачо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ хробак. 2) Хробачки́. Такъ дѣти называютъ лапшу. МУЕ. I. 104.
Хробува́тий, а, е. Шероховатый, неровный. Вх. Зн. 77.
Хроборь, ря, м. Толстый нервъ листка (капусты, свеклы и пр.). МУЕ. I. 103.
Хробот, ту, м. Хрустѣніе, трещаніе. Вх. Зн. 54.
Хробур, ра, м. Хребетъ. Ото як звіз колом по спині, так хробур і перебив. Брацл. у.
Хробу́ст, ту, м. Раст. а) Cirsium oleraceum. Мил. 35. То-же жо́втий хробу́ст. ЗЮЗО. I. 118. б) Carduus crispus. Мил. 35. См. Храбуст.
Хро́кало, ла, с. = Бовт 1. Мнж. 193.
Хро́кання, ня, с. 1) Хрюканіе свиней. Харьк. у. 2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом. Харьк. у.
Хро́кати, каю, єш, гл. 1) Хрюкать. Уже свині на городі — он чути хрокають, — біжи швидче! Харьк. 2) Извлекать звукъ ударомъ хро́кала, бовта́ по водѣ. Харьк. у.
Хро́кнути, ну, неш, гл. Хрюкнуть. Кабан хрокнув. Харьк. у.
Хрома́к, ка́, м. Хромая овца. Вх. Зн. 77.
Хроми́й, а́, е́. Хромой. Хрома вівця. Вх. Уг. 273.
Хромі́ти, млю, миш, гл. Хромать. Увца хромить. Вх. Уг. 273.
Хро́мка, ки, ж. = Хрімка. Вх. Лем. 479.
Хромола́ба, би, об. Хромоногій, хромоногая. Сякий, такий хромолаба трясе за дівками. Гол. II. 426.
Хрон, ну, м. 1) = Хрін. Наїдку, як з хрону. Мнж. 168. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 68.
Хро́ніка, ки, ж. Лѣтопись. Ум. Хро́нічка. Ченці пишуть у своїх хронічках, що ляхи силоміць зробили з руського княжества польське воїводзтво. К. Кр. 10.
Хронт, ту, м. Фронтъ. Як ти осмілився, сякий-такий, з хронту виходить? Стор.
Хроп! меж., выражающее ударъ, бросаніе со звукомъ, разбиваніе. Де взявся Мартин, — хроп бідою об тин. КС. 1884. I. 29.
Хропа́к, ка́, м. Крѣпкій сонъ съ храпѣніемъ. Дав хропака аж геть-геть до вечора. Ач якого хропака затинає! Харьк.
Хро́пати, паю, єш, гл. Ударять со звукомъ, бросать.
Хро́пка, ки, ж. Въ выраж.: хро́пки да́ти. Умереть (грубое выраженіе). А тут горе! Син на 1-ій неділі хропки дав. Взяв та й умер. О. 1862. VI. 38.
