Хлип! меж. 1) Выражаетъ хлебаніе. Яблучка кусь, а горілочки хлип. Мнж. 46. 2) Выражаетъ всхлипываніе.
Хли́павка, ки, ж. Клапанъ (въ музык. инструментѣ). Харьк. г.
Хли́пання, ня, с. Всхлипываніе, плачъ. І хлипання все росказати, і крик, і охання, і жаль. Котл. Ен. VI. 49.
Хли́пати, паю, єш и плю, плеш, гл. 1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева ненька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. Ha.
Хли́пи, пів, м. мн. Всхлипыванія, слезы. Увірилась йому своїми хлипами.
Хли́пнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хлипати. Всхлипнуть.
Хли́пок, пка, м. = Хлипавка.
Хлисну́ти, ну́, не́ш, гл. Хлебнуть. Левиц. Пов. 160. А деякі так так хлиснули, що де упали, там заснули. Котл. Ен. Хлиснути.... з горшка теї юшки. Грин. I. 280. Вже двірсько́ї поли́вки хлисну́в! Уже попробовалъ жизни на барскомъ дворѣ. Ном. № 1312.
Хлист, ту, м. 1) Щолканіе бича. Їде віз без коліс, а батіг без хлисту. Ном. стр. 302, № 434. 2) Прутъ, хлыстъ. Ум. Хли́стик. Жевжики обидва і голі — вашеці проше — як хлистики. Котл. НП. 350.
Хлиста́ти, щу́, щеш, гл. Хлебать, пить. Наварив юшки, — нехай хлищуть. Ном. № 3522. Та і горілочку хлистала. Котл. Ен. I. 11.
Хлись, меж. отъ гл. хлистати. Пуншу хлись! Котл. Ен. IV. 28.
Хли́ськати, каю, єш, гл. Плескать. Як филя, шо по Дніпру в негоду похожає, клекоче, рветься, сивим пилом хлиська. Сніп. 45.
Хліб, ба, м. 1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Чуб. VII. 444. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Ном. № 76. Хліба напечено, борщик зварений. Рудч. Ск. II. 33. 2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. Рудч. Ск. I. 5. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Чуб. II. 15. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби́. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали. К. МБ. II. 123. 3) Хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла. 4) — стари́й. Раст. Sclerotiu clavus. Вх. Пч. II. 36. Ум. Хлі́бець, хлі́бчик, хлі́бчичок.
Хлібеня́, ня́ти, с. Хлѣбецъ, небольшая коврижка хлѣба. Як виймеш хліб з печі, так розломи хлібеня. Грин. II. 25.
Хліби́на, ни, ж. Одинъ хлѣбъ, коврига. Як печуть хліб, так виймають перву хлібину або книш і ламають. ХС. III. 56. Заробив десять копійок, купив хлібину, приніс додому і ззіли утрьох. Грин. II. 258.
Хліби́ти, блю́, биш, гл. 1) Снабжать хлѣбомъ, давать, посылать хлѣбъ. Хліби нам, Боже, щоб нам було гоже. 2) Пачкать хлѣбомъ. Не хліби ножа. 3) Льстить, угождать. А він хлібить жінці. Могил. у.
Хлібівча́, ча́ти, с. Родъ маленькой квашни. Вх. Лем. 478.
Хлі́бний, а, е. 1) Хлѣбный. Кладе (коровай) на віко від хлібної діжі. МУЕ. III. 167. 2) Богатый хлѣбомъ, имѣющій много хлѣба. Там все народ хлібний. Зміев. у. Хлібна країна. Староб. у. 3) Хлібна́ дочка́. Незаконнорожденная дочь. Тільки Богу молиться, відмолює гріх свій, що породила хлібну дочку.
Хлібода́р, ра, м. Кормилецъ. (Шляхта) готова була за свого хлібодара (маґната) витягати з піхов гострі шаблі. Мир. ХРВ. 91.
Хлібода́рник, ка, м. = Хлібодар. Сагайдашний, наш батько, хлібодарник і гетьман. К. ПС. 107.
Хлібопе́ка, ки, м. Хлѣбникъ, хлѣбопекъ. Шейк.
Хлібопе́кня, ні, ж. Пекарня. Черк. у.
Хліборо́б, ба, м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ. На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523.
Хліборо́бити, блю, биш, гл. Занимать-
