Ушка́л, ла, м. Рѣчной разбойникъ. АД. I. 94. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали. АД. I. 248.
У́шкати, каю, єш, гл. Говорить „ужъ“. З неї городянина зробить, ушкати, штокати.... навчить. К. (О. 1862. III. 22).
Ушква́рити, рю, риш, гл. 1) Изжарить, что либо жирное, въ жирѣ. 2) Ударить, отколоть, задать, дернуть. По голові лозиною як ушкварить. Г. Барв. 440. Вшкваримо, хлопці, гопака. Вшкварив по струнах. Шевч. 243. На третій (день) як ушкварить дощ. Стор. I. 71.
Ушкварну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить, хлеснуть. Батогом.... вшкварне так, що реви на всю улицю. Мир. ХРВ. 131.
У́шко, ка, с. 1) = Вушко. 2) мн. Пельмени, родъ вареничковъ съ мясомъ въ супѣ. Котл. Ен. V. 14.
Ушкови́й, а́, е́. Съ ушками (о посудѣ). Ушкова́ ді́жка. Родъ ушата. Вас. 145.
Ушко́дження, ня, с. Поврежденіе.
Ушко́дити, джу, диш, гл. Повредить, причинить поврежденіе. Той там кобилу припустив до нових стіжків.... або друге вшкодив. Сим. 228.
Ушмага́ти, га́ю, єш, гл. Оббить. Март тоді і каже: „підожди ж ти, маю, я тобі крильця вшмагаю“. То отто і тепер часто в маю мартові морози бувають. Драг. 17.
Ушморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Вдѣть, продѣть (веревку и т. п.).
Ушни́питися, плюся, пишся, гл. Привязнуть къ кому, взяться за кого. Мнж. 193.
Ушнуро́вувати, вую, єш, сов. в. ушнурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Увязывать, увязать веревками, — напр. поклажу на возу. 2) Зашнуровывать, зашнуровать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати, ушнурувати? МВ. (О. 1862. III. 38).
Ушоло́пати, паю, єш, гл. Понять, сообразить. І сторожі не вшолопають, де взялась. ЗОЮР. II. 285.
Ушпигну́ти, ну́, не́ш, гл. Кольнуть. От тілько, тілько не вшпигне. Котл. Ен. VI. 39.
У́шта, ти, ж. = Учта. А як пороздягаємось, яка ушта нам буде! Сим. 209.
Ушто́порити, рю, риш, гл. — кого́. Встрѣчено только въ разсказѣ задунайскаго запорожца въ значеніи: поймать, подстеречь и схватить. Липоване дозналися, та його (винного) й уштопорили. Баба була у них волшебниця.... то ото вона та другі липованські баби його й уштопорили — чи вони його заманили, чи як піймали.... КС. 1883. I. 57.
Уштрикну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Воткнуть, вонзить. 2) Кольнуть, пырнуть. Він і здрігне, неначе його шилом уштрикнули. Стор. II. 35.
Ушту́рити, рю, риш, гл. Всунуть. Вх. Лем. 401.
Ушу́ла, ли, ж. 1) Столбъ, къ кот. прикрѣпляются ворога. Козел. у. К. ЧР. 5. 2) Столбъ въ заборѣ, въ пазъ котораго вставляются доски. Козел. у. К. ЧР. 427.
Уща́ви́ти, влю́, ви́ш, гл. ? Дощ уща́вив. Дождь пріударилъ. Мнж. 193.
Ущасли́вити, влю, виш, гл. Осчастливить. Розкажу вам, як Создатель мою душу ущасливив. К. Псал. 147.
Ущедря́ти, ря́ю, єш, гл. Щедро надѣлять, осыпать. Я добром та благом ущедряв твоїх спасенних. К. Псал. 30.
Ущеми́тися, млю́ся, мишся, гл. Вцѣпиться, впиться. Він кішку одірве та кине, а вона знов до його, та так і вщемиться. Пирят. у.
Ущерби́ти, блю́, би́ш, гл. Надщербить.
Ущерби́тися, блю́ся, би́шся, гл. 1) Надщербиться. 2) Понесть потерю, убытокъ. Нехай в тії криниченьки водиця вщербиться. Мил. 77.
Уще́рити и ущи́рити, рю, риш, гл. Сравнять съ краями мѣры насыпанное въ нее сыпучее тѣло. Мірку пудову вкрадено, таку що як насипать її вщерть та вщирить палочкою, то й важить не треба, — акурат пуд буде. Черн. у.
Уще́рть, нар. Въ уровень, съ краями.
Ущикну́ти, ну́, не́ш, гл. Ущемить, прищемить. Дверьми вщикнув. Мнж. 177.
Ущи́пливий, а, е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова. МВ. (О. 1861. I. 78)
Ущипну́ти, ну́, не́ш, гл. Ущипнуть. Свій, коли не вкусить, то ущипне. Ном. № 9446.
Ущипну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Ущипнуться. Де вщипнеться, там подереться. Ном. № 11152.
Ущолоча́ти, ча́ю, єш, гл. Отстояться, устояться. Пиво вщолоча та все булька. Грин. I. 206. Налетіли гуси з Русі, сколотили воду Марусі..... а Маруся та підождала, поки вода й ущолочала. Чуб. V. 898.
