(на службу). Екат. у. 2) Устремить. На стелю очі утокмила. Мирг. у.
Утокми́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Устроиться, пристроиться. Утокмився з двома парами на пастьбу. Волч. у.
Уто́литися, люся, лишся, гл. Удовлетвориться. Ото їсть! ніяк не втолиться. Ото реготить! ніяк не втолиться. НВолын. у.
Утоло́чити. См. Утолочувати.
Утоло́чувати, чую, єш, сов. в. утолочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать, утаптывать, утоптать. Коні втолочили траву.
Уто́ма, ми, ж. Утомленіе, усталость. Утомилась би Мар'яна, — утоми не чує. Шевч. 276.
Утоми́ти, ся. См. Утомляти, ся.
Уто́мний, а, е. Утомительный.
Утомля́ти, ля́ю, єш, сов. в. утоми́ти, млю́, миш, гл. Утомлять, утомить. Спочивають добрі люде, що кого втомило. Шевч. 77, Коні вороненькі ноги утомили. Шух. I. 199.
Утомля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. утоми́тися, млю́ся, мишся, гл. Уставать, устать, утомиться. Ісус, утомившись у дорозі, сидів на криниці. Єв. І. IV. 6. Сирота втомився, на тин похилився. Нп.
Утону́ти, ну́, неш, гл. = Утопнути. Плив, плив, та на березі й утонув. Ном. № 1826. Правда і в морі не втоне. Ном. № 6685.
У́тонька, ки, ж. Ум. отъ утка.
Утопа́ти, па́ю, єш, сов. в. уто́пнути, пну, неш, гл. Утопать, утопнуть, тонуть, утонуть. Як утопає, сокиру даває, а як порятують, і топорища жалує. Ном. № 2333.
Утопи́ти, плю́, пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Нп. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. Утопи́ти го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденнію, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла.... Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. III. 195. Благочинник добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Касю, а мав надію, що архирей.... скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.
Утопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Утонуть, потонуть. Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся. Ном. № 5994. 2) Утопиться. Чорні брови маю, да й не оженюся, хиба піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет.
Уто́плена, ної, ж. Утопленница. Шевч.
Уто́плений, ного, м. Утопленникъ.
Уто́пленик, ка, м. Утопленникъ. Ховаючи втопленика, поливають його водою — щоб дощ був. Ном. № 290.
Уто́плий, а, е. Утонувшій. Павлогр. у.
Утопта́ти. См. Утоптувати.
Уто́птувати, тую, єш, сов. в. утопта́ти, пчу́, чеш, гл. Утаптывать, утоптать. У топтала стежечку через яр. Шевч. 486.
Уторгува́ти, гу́ю, єш, гл. Наторговать, выручить. Продавала бублики козакам, вторгувала, серденько, п'ятака. Шевч. 486.
Уто́ржитися, жуся, жишся, гл. Выручиться. А що, карбованців п'ятдесят уторжилось, чи нії Лебедин. у.
Уто́ри, рів, ж. Желобокъ на краяхъ бочки, въ который вставляютъ дно. Слаби́й, слабки́й на вто́ри. а) Не умѣющій удержать въ себѣ газовъ. б) Несдержанный. Богині в гніві ті же баби і так же на утори слабі. Котл. Ен. VI. 13. Бабка на утори слабка. Ном. № 12409. — розійшли́ся. Навонялъ. — розсо́хлися. Умочился.
Утори́цею, нар. Вдвое. Усі віддали йому вторицею. Харьк.
Уторі́к, нар. = Торік. А!… ви знов у горох!… як уторік. Св. Л. 140.
Уто́рливий, а, е. ? Вторлива Ганна — то в'яне, то гарна. ном. № 3187
Уто́рник, ка, м. = Утірник. Вх. Зн. 74.
Уторо́пати, паю, єш, гл. Понять, взять въ толкъ. Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків. Шевч. 156.
Уторо́пити, плю, пиш, гл. — о́чі. Уставить глаза. Очі второпить на неї. МВ. (О. 1862. III. 64).
Уторува́ти, ру́ю, єш, гл. Уѣздить, укатать, проторить. Вторований шлях.
Уточи́ти. См. Уточувати.
Уто́чувати, чую, єш, сов. в. уточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3. 2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. I. 57.
У́точка, ки, ж. Ум. отъ утка.
Утрактува́ти, ту́ю, єш, гл. Угостить.
Утра́пен, утра́пний, а, е.? Бог хоч не втрапен, так улучен. Ном. № 47.
