В його слові улещання, а ні крихти правди. К. Псал. 21.
Улеща́ти, ща́ю, єш, сов. в. улести́ти, улещу́, сти́ш, гл. Умасливать, умаслить, задабривать, задобрить, ублажать, ублажить. Язиком його влещає, в серці иншу думку має. К. Псал. 25. Як її не улещав, а не схотіла зостатися. Стор. М. Пр. 28. Стали улещать чоловіка, щоб він заночував у них. Стор. I. 71.
Ули́ва, ви, ж. Проливной дождь. Бурхали із-під неба вливи, і хмари голосом гукали. К. Псал. 176.
Улива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ули́ти, уллю́, уллє́ш, гл. 1) Вливать, влить. Влив йому в рот живущої води, він і ожив. Рудч. Ск. I. 128. 2) Обливать, облить, полить. Влита слізьми. МВ. (О. 1862. I. 81). Треба землю крів'ю влить, щоб почала, вона родить. Щог. Сл. 4. 3) Убѣгать, убѣжать быстро. Пес уливав. Вх. Зн. 73.
Улива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ули́тися, уллю́ся, ллє́шся, гл. Вливаться, влиться. 2) Впадать, впасть (о рѣкѣ), 3) Обливаться, облиться. Вона усе сльозами вливалася. МВ. (О. 1862. I. 73).
Ули́нути, ну, неш, гл. Влетѣть. В четверте віконце ангел влинув, на престолі став, слізку вронив. Чуб. III. 434.
Улину́ти, ну́, не́ш, гл. Влить (однокр.). Мнж. 193.
Улипа́ти, па́ю, єш, сов. в. ули́пнути, пну, неш, гл. 1) Прилипать, прилипнуть. 2) Только сов. в. Объ одеждѣ, обуви: вполнѣ прійтись, какъ разъ быть впору. Приміряють той черевичок, — а він так і влип: як там був. Рудч. Ск. II. 48.
Ули́ти, ся. См. Уливати, ся.
Улі́во, нар. Влѣво.
Уліво́руч, нар. = Уліво.
Улі́жний, а, е. Удобный для лежанія.
Улі́жно, нар. Удобно для лежанія. Хоч не в'їжно, так уліжно. Ном. № 10387.
Улі́зливий, а, е. Назойливый, надоѣдливый. Желех.
Улі́зти. См. Улазити.
У́лій, у́лія, м. = Вулій. Ум. У́лійок. Новенькі улійки лаштує на нові рої. Г. Барв. 144.
У́лік, ка, м. = Вулік. Ведмідь цілий улік меду припер. Рудч. Ск. Н. 15.
Уліпи́ти. См. Уліплювати.
Улі́плювати, плюю, єш, сов. в. уліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Влѣпливать, влѣпить, вклеивать, вклеить, вставлять, вставить. На те мати вродила, щоб дівчина любила, чорні очи вліпила. Ном. № 13935. Так хороше зліпив, як душі не вліпив. Ном. № 10430. Вліпив Бог душу, як у пня. Ном. № 2915. 3) Попадать, попасть. Як ув око вліпив. Ном. № 11356. Одже сон ніколи не змилить, як до ока вліпе. Харьк.
Уліта́ти, та́ю, єш, сов. в. улеті́ти, чу́, ти́ш, гл. Влетать, влетѣть.
Улі́ті, нар. Лѣтомъ. Вліті і качка прачка, а взімі і Тереся не береться. Ном. № 552. Хто вліті гайнує, той взімі голодує. Ном. № 558.
Улітку, нар. = Уліті. Влітку день — год. Ном. № 555. Як би влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала. Ном. № 13476.
Улічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Отсчитать. 2) Обчесться. Другим ще докладала лишку, а тут одного яйця нема до сотні — влічила я. Новомоск. у. (Залюб.). 3) Вылечить. Щоб серце улічити, тра козака любити. Гол. I. 331.
Улля́ти, уллю́, лєш, гл. = Улити. Красний, як го з воску улляв. Ном. № 13146.
Уло́ви, вів, м. Ловитва, охота. Не тоді собак годують, як на влови йдуть. Ном. Ой поїдем на влови, на влови, товаришу мій! Ном. № 14148. Нема мого пана дома, поїхав на влови. Нп.
Улови́ти, влю́, виш, гл. Поймать. Лисичка.... так уже йому служить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. Рудч. Ск. I. 24. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86.
Улови́тися, влю́ся, вишся, гл. Пойматься. Нехай вловиться в тенета, що на мене потай ставив. К. Псал. 81.
Уло́га, ги, ж. Впадина, углубленіе. Угор. Уло́ги. Каменныя котловины, амфитеатральнаго вида, въ юговосточной вѣтви галицкихъ Карпатъ. Шух. I. 3.
Уло́гвистий, а, е. Желобообразный, со впадинами.
Уло́говина, ни, ж. Впадина, котловина, ложбина.
Уло́гий, а, е. Ровный, плоскій безъ возвышеній. Улоге поле. Улоге землище. Уло́га гора́. Гора съ некрутымъ подъемомъ. Вх. Зн. 73.
