Трудна́ці́я, ці́ї, ж. Трудность. Та се не велика труднація.
Тру́дни́й, а́, е́. 1) Трудный, нелегкій, тяжелый, стоющій много труда, горя. Пані, серце, се мої трудні гроші.... я позбувся жінки своєї. Рудч. Ск. I. 163. 2) Удрученный. Серце моє трудне! Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Шевч. Трудний сяду і заплачу, що Ярини я не бачу. Гол. III. 372. 3) Усталый. Ой коню мій, коню, що ти такий смутний? Що ти із дороги прийшов такий трудний. Гол. Мати з великої оруди та й гей трудні були. Федьк. 4) Тяжело больной. Там такий трудний чоловік, що навряд чи видужає.
Трудни́ти, дню́, ни́ш, гл. Затруднять.
Трудні́вки, вок, ж. мн. Труды, хлопоты. За сі труднівки.... налий із рук своїх вишнівки. Алв. 37.
Тру́дність, ности, ж. Трудность. Шейк.
Трудно́та, ти, ж. = Трудність. К. Кр. 10.
Тру́днощі, щів, ж. мн. Трудныя дѣла. Шейк.
Трудова́тіти, тію, єш, гл. Разбухать, становиться больше въ объемѣ.
Трудо́вий, а, е. 1) Трудолюбивый, трудящійся. Трудовий чоловік. Черк. у. 2) Пріобрѣтенный трудомъ, заработанный. Трудові гроші. Трудовий хліб.
Трудови́тий, а, е. 1) Требующій большого труда, многотрудный. Шейк. 2) Трудолюбивый. Шейк.
Трудо́вник, ка, м. Труженикъ. Щог. Сл. 67. Дайте ради Христа, трудовники Божії. Харьк. Кіев. г.г.
Трудо́вниця, ці, ж. Труженица. Вона яка трудовниця! Борз. у.
Трудя́к, ка́, м. = Трудовник. Полт. г.
Трудя́чий, а, е. Трудолюбивый. Шейк.
Трудя́щий, а, е. 1) = Трудячий. А трудяще, а чепурне, а роботяще. Шевч. Трудящий шукає долі, а доля шукає трудящого. Г. Барв. 173. 2) Трудовой, заработанный трудомъ. Трудяща копійка годує довіку. Ном.
Тружда́тися, да́юся, єшся, гл. Стараться, усердствовать. Знать ти добре там труждався. Котл. Ен. Щирим серцем без лукавства перед Богом я труждався. К. Псал. 39.
Тру́жений, а, е. Трудящій, дѣловой. І худоба ота пропаде! достанеться чорту не труженому. Лебед. у.
Труї́ти, трую́, їш, гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака. Лебед. у.
Труйзі́лля, ля, с. Ядовитое растеніе.
Трумбе́та, ти, ж.' = Труба. Гол. II. 612. См. Трубета, трембіта.
Трумбіта́ти, та́ю, єш, гл. = Трембітати. Та і возьмуть требіточки та ще й трумбітають. Гол. II. 355.
Тру́мло, ла, с. = Труна. Коли б же я знала, коли буду вмірати, — сказала б я собі трумло збудувати. Грин. III. 364.
Тру́мна, ни, ж. = Труна. Мнж. 268. Збудуй ми, милий, кедрову трумну. Гол. IV. 457.
Труна́, ни́, ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клин-дерева труну. Мет. 265. Ум. Тру́нка, тру́нонька, тру́ночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531.
Тру́нва, ви, ж. = Труна. Скажу собі ізробити кедрову трунву. Гол. I. 221. Ум. Тру́нвонька, тру́нвочка.
Тру́нвовий, а, е. Гробовой. Шейк.
Тру́нвонька, тру́нвочка, ки, ж. Ум. отъ трунва.
Тру́нка, ки, ж. Ум. отъ труна.
Трунко́вий, а, е. Относящійся къ напиткамъ.
Тру́нов, нви, ж. = Трунва. Вх. Зн. 71.
Тру́нок, нку, м. 1) Спиртный напитокъ. Не жалуйте, діти, трунку дорогого, із двора не випускайте тверезим нікого. К. Досв. 22. 2) Желудокъ. ЕЗ. V. 25. Нездорово на трунок. Харьк. г. Чи я ззів чого такого недоброго, чи води холодної напивсь: щось на трунку погано. Випить чарку, то вино добре на трунок. Черк. у. Горілку добру у трунку чуть. Черк. у. Ум. Тру́ночок.
Тру́нонька, тру́ночка, ки, ж. Ум. отъ труна.
Тру́ночок, чка, м. Ум. отъ трунок.
I. Труп, пу, м. Трупъ. О мур старою головою ударилась і трупом пала. Шевч. 614. Не вискочив Нечаїв кінь із ляцького трупу. Лукаш. 110. Тру́пом ста́ти. Умереть, околѣть. Щоб трупом став до вечора, коли неправду кажу. НВолын. у.
II. Труп, меж. Крикъ ворона. Вх. Уг. 271.
Тру́пій, п'я, п'є. Свойственный трупу, принадлежащій ему. Шейк. Тру́п'я голо́вка. Paros caudatus. Вх. Пч. II. 13.
