Товкти, вчу́, че́ш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Рудч. Ск. II. 166. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. М. Пр. 45. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. Грин. III. 314. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: „веди, та й годі“. Рудч. Ск. II. 55.
Товкти́ся, вчу́ся, че́шся, гл. 1) Толочься, толкаться, слоняться. Товчеться, як Марко по пеклу. Стор. Товчеться по хаті, як курка з первим яйцем. Харьк. г. 2) Тузить другъ друга. Біда навкулачки товчеться. Ном. № 2169.
Товкува́ння, ня, с. Толкованіе, разговоры. Твого товкування не переслухаєш. Шейк.
Товкува́ти, ку́ю, єш, гл. Толковать, говорить. Товкуй, Савко, з паном. Ном. № 12964.
Товку́ша, ші, ж. У выбойщиковъ: инструментъ, которымъ накладывается краска на матрицу узора: четырехугольная дощечка съ рукояткой сверху и кожаной подушкой снизу. Вас. 192.
Товку́щий, а, е. Неусыпно трудящійся, хлопочущій. То чоловік товкущий, чом у його не буде? Черк. у. Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща. Мкр. Н. 12.
Товпа́чити, чу, чиш, гл. ? Оце як бач, то не товпач, бо скажуть — дурень великий. Ном. № 6324.
Товпи́га, ги, об. Толстый, неуклюжій человѣкъ. А вже товпига і та. Черк. у.
То́впитися, плюся, пишся, гл. Толпиться, тѣсниться. Народ товпиться до тебе. Єв. Мр. V. 31.
Товсте́нний, а, е. Очень толстый. Черк. у.
Товсти́й, а́, е́. 1) Толстый. Дочка товста. Мет. 311. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. Деревце те не товстеє. Котл. Ен. III. 18. Сорочка товста. 2) Грубый, низкій (о голосѣ). ЗОЮР. II. 18. А змія приходить до бережка та вп'ять кличе товстим голосом. Рудч. Ск. II. 40. 3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. Рудч. Ск. II. 55. 4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. Мнж. 84. 5) Жирный. Товстий сир. Грин. II. 321, 322. Ум. Товсте́нький, товсте́сенький.
Товсті́ти, ті́ю, єш, гл. Толстѣть.
Товсті́шати, шаю, єш, гл. Становиться толще.
То́всто, нар. 1) Толсто. 2) Грубо, грубымъ голосомъ. Ведмідь на ретязі товсто реве.
Товстобро́вий, а, е. Съ толстыми бровями. Очей страшних, вирлатих, товстобрових. К. ЦН. 187.
Товстоко́сий, а, е. Съ толстой косой (на головѣ). Товстокоса Онися. Морд. Пл. 17.
Товстоно́гий, а, е. Съ толстыми ногами. Ведмідь товстоногий. Грин. III. 662.
Товстопи́кий, а, е. Толсторожій. Харьк. у.
Товстопря́духа, хи, ж. Прядущая толсто. Товстопрядуха возом везе, а тонкопрядуха під рукою несе. Грин. II. 307.
Товстопу́зий, а, е. Съ большимъ животомъ, брюхатый. Шейк.
Товстува́тий, а, е. Толстоватый. Шейк.
Товсту́ля, лі, ж. Толстушка. Ота товстуля як поклонилась, то аж присіла, ще й перехилилась на один бік. Левиц. Пов. 143.
Товсту́н, на́, м. Корень растенія Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129.
Товсту́ха, хи, ж. = Товстуля 1. Мати товстуха, дочка красуха, а син кучерявий. Ном. № 299, № 301. 2) Раст. Gentiana cruciata L. Анн. 154. Ум. Товсту́шка, товсту́шечка.
Товсту́шка, ки, ж. 1) Ум. отъ товстуха. 2) Раст. а) Bidens tripartita L. Анн. 65. б) Phelypaea ramosa А. М. Анн. 249. в) Plantago arenaria W. К. Анн. 258. г) Gentiana cruciata. Мил. 35.
Товстю́чий, а, е. Очень толстый, очень жирный. Шейк.
Товт, та, м. Купецъ. Шух. I. 85.
Товч, чі, ж. 1) = Дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня.... заїжана така, наче де товч їла. Драг. 81. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати. НВолын. у. 2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив. Кобел. у.
Товче́ник, ка, м. 1) Тумакъ, ударъ. 2) Родъ кушанья. — пісні́ — изъ рыбы, преимущественно щуки: истолченное рыбье мясо съ мукой, солью, перцемъ, сваренное въ видѣ клецокъ. — скоро́мні — то же изъ мяса. Сим. 167. Маркев. 163. Ум. Товче́ничок.
