хать. Грин. II. 81. Ой роде, роде багатий, та давай же товар рогатий, а ви братіки, коників, а ви, сестриці, — ягниці. Грин. III. 495. Поприходив той товар додому. Драг. 65. Ум. Това́рець.
Товари́на, ни, ж. Одна штука рогатаго скота. Каменец. у. Землю, славою покриту, топче товарина. Щог. Сл. 9. Ум. Товари́нка, товари́нонька, товари́ночка.
Товари́ство, ва, с. 1) Товарищество. У товаристві лад — усяк тому радіє. Гліб. 4. 2) соб. Товарищи. Слава тобі, Гамаліє.... на всю Україну, що не дав ти товариству згинуть на чужині. Шевч. 61. Тільки товариства, що коник вороний. Чуб. V. 1025. Забери з собою всі лиха, всі зла, своє товариство. Шевч. 3) Общество. Веселе товариство. Стор. М. Пр. 55. Не цурався він і нашого товариства. Стор. II. 4) Общество (научное, коммерческое, промышленное и пр.). Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові. Товариство Просвіта у Львові. Товариства „Шкільна Поміч“ у Львові, Коломиї, Самборі. Товариство „Львівський Боян“. Повітове товариство кредитове. Календарь „Просвіти“, „Товариш“ на рік 1904.
Товари́ський, а, е. 1) Товарищескій. 2) Общественный, принадлежащій обществу. 3) Любящій общество. Товариський чоловік. Мир. ХРВ. 134.
Това́риш, ша, м. 1) Товарищъ. Гусь свині не товариш. Шейк. 2) Членъ общества, участникъ предпріятія. Вас. 155. Ум. Товаришок.
Товариши́ти, шу́, ши́ш, гл. = Товаришувати. Товаришить з безбожниками злими. К. Іов. 75.
Товариши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Вступать въ товарищескія отношенія, дружить.
Това́рчий, чого, м. Пастухъ рогатаго скота. Черном.
Това́ришів, шова, ве. Принадлежащій товарищу.
Това́ришка, ки, ж. Товарка. Мнж. 139.
Товари́шник, ка, м. Скотный дворъ. Богод. у. (Яблонов.).
Товаришува́ння, ня, с. Товарищескія отношенія.
Товаришува́ти, шу́ю, єш, гл. Быть товарищемъ, находиться въ товарищескихъ отношеніяхъ.
Товаря́, ря́ти, с. Теленокъ, не взрослая штука рогатаго скота. Чи прийшли мої товарята з поля?
Товаря́ка, ки, ж. Штука рогатаго скота. Маркев. 63. Драг. 244.
Товаря́чий, а, е. Принадлежащій, свойственный рогатому скоту. Товарячі ратиці. Шейк. Товарячий гній.
То́вба, би, ж. Неповоротливая, неуклюжая, толстая женщина; иногда о мужчинѣ: Отто з тебе товба. Шейк. Ум. То́вбочка.
Товди́, товді́, нар. = Тоді. Товди собі зробили вечеру. Гн. I. 118. Товді я була весела, як у батенька я жила. Чуб. IV. 387.
I. Товк, ку, м. Толкъ. У нашому повку чортимає шовку. Ном. № 6655.
II. Товк! меж. Толкъ! Він мене товк під бік. Шейк.
Товка́льня, ні, ж. = Товчія. Сумск. у.
Товка́ння, ня, с. Толканіе.
Товка́ти, ка́ю, єш, гл. Бить, стучать, толкать. Дай же, Боже, діждати — яйцями товкати. (На Великдень) Ном. № 11596.
Товка́ч, ча́, м. 1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. I. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. НВолын. у. 2) мн. = Товченики. (См. Товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі — все товкачі — говоритъ ла́ва о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. Ум. Товка́чик, товка́чичок.
Товка́чечка, ки, ж. Ум. отъ товкачка.
Товка́чик, товка́чичок, чка, м. Ум. отъ товкач.
Товкачі́в, че́ва, ве. Относящійся къ песту. Товкаче́ве вознесе́ніе. Шутливый отвѣтъ спрашивающему: какой праздникъ, особенно, если въ дѣйствительности праздника нѣтъ. Грин. I. 244.
Товка́чка, ки, ж. = Товкач. Ум. Товка́чечка. Сим. 210.
Товки́ць! меж. Толкъ! Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Товкма́чити, чу, чиш, гл. 1) Утаптывать, плотно укладывать. Шейк. 2) Бить, колотить. 3) Толковать, твердить одно и тоже. Я вже тобі тричи і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся з Петербургу, що не прибуду додому, чи до тебе. А ти мені що раз товкмачиш, що я„ тебе жду“, що „чи будеш ти, чи ні“. Шевч. (О. 1862. VI. 17).
Товкоду́бня, ні, ж. Толчея съ коннымъ приводомъ для толченія дубовой коры. Вас. 157.
Товкону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно толкнуть.
