Тиск, ку, м. 1) Давка, давленіе. Шейк. 2) Толпа, множество. На річці тій жили батьки мої і панства чортів тиск. Греб. 388. Тиск народу. Шевч. Такий тиск риби. Страшенний росплодився на Вкраїні тиск чужомовнього, нам ворожого, панства. К. ХП. 137.
Тискави́ця, ці, ж. Кровавый понось. Ровен. у.
Ти́скавка, ки, ж. = Лускач. Вх. Зн. 69.
Ти́скання, ня, с. Давленіе, сжиманіе.
Ти́скати, каю, єш, гл. Сдавливать, сжимать, стискивать.
Ти́скатися, каюся, єшся, гл. Лѣзть, протискиваться. Кост. (О. 1862. VI. 59).
Ти́скнява, ви, ж. Тѣснота, большое стеченіе людей. Лубен.
Ти́снути, ну, неш, гл. 1) Жать, прижимать, давить. Чого ти мене так тиснеш за руку? Шейк. Самого наче хто за серце тисне. О. 1862. I. 42. 2) Втискивать, пихать. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне. Ном. № 9443. Кислий — та в рот тисне. Ном. № 12196. 3) Тѣснить. Чи не той то козак Нечай, що ляшеньків тисне. АД. II. 77. 4) Угнетать, притѣснять. Шейк.
Ти́снутися, нуся, нешся, гл. Тѣсниться, толпиться, жаться. Тиснуться, як до дари в церкві. Ном. № 3157.
Тисо́вий, а, е. Изъ тисса. Тисовий лісок. Рудч. Чп. 84. Тисові сінці, яворові східці. АД. I. 44. Тисові ворота. Левиц. I. 22.
I. Тись, сі, ж. = Тиск. У нашому ставку чортова тись ополоників. Лебед. у.
II. Тись, меж., выражающее протискиваніе, проталкиваніе въ толпѣ. Сюди тись, туди тись, та й прошов. Шейк.
Ти́сяцький, а, е. Тысяцкій. Січовики збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. М. Пр. 60.
Ти́сяча, чі, ж. Тысяча. Прийшло їх тисячі в сльозах, прийшло здалека. Шевч. Було ж їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13.
Ти́сячній, я, є. 1) Тысячный, который стоитъ тысячу. 2) Одинъ изъ тысячи. Не оправдить і тисячнього слова. К. Іов. 19.
Тисячоголо́в, ва, м. Раст. Vaccaria vulgaris Host. ЗЮЗО. I. 140.
Тисячоголо́вий, а, е. Имѣющій тысячу головъ. Шейк.
Тисячолі́тній, я, є. Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом. К. ХП. 122.
Тисячосте о́вий, а, е. Имѣющій тысячу дорогъ, тропинокъ. Перед очима тисячостежковий шлях за пороги. К. Кр. 25.
Титаре́нко, ка, м. Сынъ церковнаго старосты.
Титари́ха, хи, ж. Жена церковнаго старосты.
Титари́шин, на, не. Принадлежащій женѣ церковнаго старосты.
Ти́тарів, рева, ве. Принадлежащій церковному старостѣ. Хата титарева. Левиц. I. 10.
Титарі́вна, ни, ж. Дочь церковнаго старосты. Титарівна Немерівна гаптує хустину. Шевч.
Тита́рня, ні, ж. Столикъ, гдѣ продаютъ церковныя свѣчи, кладовая церковнаго старосты. Я до титарні протіснився, на п'ять рублів свічок купив. Алв. 100.
Тита́рство, ства, с. Должность церковнаго старосты.
Ти́тарь, ря, м. Церковный староста, ктиторъ. У костьолі — у титаря. Шевч.
Титарюва́ння, ня, с. Бытіе церковнымъ старостой.
Титарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть церковнымъ старостой. Мій дядько тоді титарював. О. 1862. V. 110.
Ти́тло, ла, с. Титло, знакъ сокращенія въ письмѣ. Не минайте ані титла, ніже тії коми. Шевч.
Титу́л, лу, м. Титулъ. Що мені по титулі, коли нема нічого в шкатулі. Шейк. Він Байдою зневажливо назвався, титулу Вишневецьких одцурався. К. Бай. 18.
Титулува́ння, ня, с. Величаніе по титулу, титулованіе. Шейк.
Титулува́ти, лу́ю, єш, гл. Титуловать, называть по титулу.
Титу́льний, а, е. Сплошь прописной. Титу́льні бу́кви. Капитель (типогр.) Шейк.
Ти́ти, ти́ю, єш, гл. Жирѣть, становиться жирнымъ. Товар тиє. Вх. Зн. 70.
Ти́хий, а, е. 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє. К. Псал. 211. 2) Тихій, медленный. 3) Тихій, спокойный. Тихі води. АД. I. 233. Тихе море. Шевч. Вітер тихий. Шевч. У моїй господі тихій не живе зрадливий. К. Псал. 229. 4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Левиц. Пов. 33. Ум. Тихе́нький, тихе́сенький.
