лі могилку: карабінцами виорана, а кульками засіяна, білим тілом зволочена, кровцев сполонена. ЗОЮР. II. 579. Едва-ли здѣсь не ошибка: вѣроятно, слѣдовало-бы: сполочена (отъ сполокати), какъ того и рифма требуетъ. Второе значеніе у Желех. вѣрнѣе: наполнить, напитать влагой, полить, сильно смочить: Кровцев землю сполонила. См. Сполонитися и сповенити.
Сполони́тися, нюся, нишся, гл. Наполниться, разлиться. Въ пѣснѣ мужъ до крови избилъ жену такъ, что — кількі сіни, кілька хата — кров сє сполонила. Kolb. II. 13. См. Сповенитися.
Сполоска́ти, ся. См. Споліскувати, ся.
Споло́ти, лю́, леш, гл. Сполоть.
Споло́х, ху, м. Испугъ.
Споло́ханий, а, е. Испуганный, встревоженный. Деякі хлопці вискакують з вікон, як сполохані кури з сідала. Левиц. I. 41.
Споло́хати, хаю, єш, гл. = Сполошити. Сполохав пташку в вишневім садочку. Левиц. Нащо ти її так сполохав? Кв.
Споло́хатися, хаюся, єшся, гл. = Сполошитися. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. II. 37.
Сполохну́ти, хну́, не́ш, гл. Однокр. отъ сполохати. Вспугнуть. Живе так, як сорока на тину: хто йде, — сполохне. Ном. № 2115.
Сполохну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Однокр. отъ сполохатися. Встревожиться, взволноваться. Народ, побачивши його, вельми сполохнувся. Єв. Мр. IX. 15.
Сполоши́ти, шу́, шиш, гл. Встревожить, испугать. Не боїмся ні ляхів, ні ляцької шати, як нас схотять сполошити, утікнем до хати. Лукаш. 141.
Сполоши́тися, шу́ся, шишся, гл. Встревожиться, испугаться.
Сполува́тися, лу́юся, єшся, гл. = Сполятися. Не сполуйся з чужим, бо дуже зле буде; найкраща спілка — чоловік та жінка. Могил. у.
Сполу́денок, нка, м. Послѣобѣденное время. Желех.
Сполу́дні, нар. Послѣ обѣда. Сиділи жінки якось сполудні при вулиці. ЕЗ. V. 85.
Сполуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. сполучи́ти, чу́, чиш, гл. Соединять, соединить. Коммуна, сполучена таким задумом. К. КП. 9.
Споля́тися, ля́юся, єшся, гл. Вступать въ компанію, въ товарищество. Як почали жиди та ляхи з паном Хмельницьким споляться, щоб пополам пива наварити. АД. II. 29.
Спомага́ти, га́ю, єш, сов. в. спомогти́, жу́, жеш, гл. Помогать, помочь. Рятуй, рятуй рідну Україну, тобі Боже та й споможе. Нп. Нікого не споможе, не порадиш. Гн. II. 24. 2) — на що. Давать, дать возможность, средства. На що нас Бог споміг, тим і приймаєм. Ном. № 12087.
Спо́мин, ну, м. Память, воспоминаніе. Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку, на спомин єдиній. Шевч.
Спомина́ти, наю, єш, сов. в. спом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. Вспоминать, вспомнить. Та я ж рано встаю, то і вас спом'яну, та я пізно лягаю, то я й вас споминаю. Мил. 201. Про любощі спом'янули. Чуб. V. 58.
Спомина́тися, на́юся, єшся, сов. в. спом'яну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Вспоминаться, вспомниться. Спом'янувсь їй ясноокий Михайло. МВ. I. 157.
Спо́минка, ки, ж. Воспоминаніе. Ном. № 13091. Споминка про всесвітній потоп. К. Іов. 49. І радісний випадок принесе важку споминку. Мир. Пов. I. 138.
Спо́минок, нку, м. = Спомин. МВ. (КС. 1902. X. 151).
Спомі́ж, нар. Изъ средины, между. Споміж садів видко церков. Федьк.
Спомогти́. См. Спомагати.
Спомогти́ся, жу́ся, жешся, гл. = Спромогтися. Спомігся, як убогий на кисіль. Ном. № 7905. Коли ж хто не споможеться грішми, то він бере усячиною. Кв.
Спомо́жність, ности, ж. = Спроможність. Харьк.
Спом'яну́ти, ся. См. Споминати, ся.
Спо́на, ни, ж. Застежка, запонка. Ум. Спо́нка. Гол. Од. 15. См. Спінка.
Спона́джувати, джую, єш, сов. в. спона́дити, джу, диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я. Канев. у.
Спона́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. спона́дитися, джуся, дишся, гл. Пріучаться, пріучиться, повадиться. Так і спонадився, щоб ласенько їсти. Черк. у.
Спону́кувати, кую, єш, сов. в. спо-
